Роль полювання у формуванні суспільства

Полювання і збиральництво були однаково необхідними для забезпечення продуктами харчування первісних суспільств. Проте полювання, на відміну від збиральництва, мало свої переваги у плані соціалізації людини, розвитку соціальних стосунків у праобщині.

По-перше. Надійне і продуктивне полювання немож­ливе без досконалої зброї. Саме необхідність збільшення продуктивності полювання, його ефективності й надійності в забезпеченні первісних людей калорійною їжею зумовлю­вала поступовий прогресивний розвиток знарядь праці, зок­рема мисливської зброї. Чого не можна сказати про зби­ральництво, яке в більшості випадків взагалі не потребувало знарядь праці, хіба що найпростішої копалки, форма й функціональне призначення якої залишалися незмінними протягом усього періоду первісного суспільства. Водночас найдавніші знаряддя праці людей були пов’язані з полю­ванням та обробкою мисливської здобичі. В першу чергу удосконалювалися мисливська зброя— рогатина, спис, кинджал, лук зі стрілами, а також знаряддя для їх виготовлеиня та обробки продуктів полювання — ручні рубила, гостроконечники, скребла, сокири, ножі тощо.

По-друге. На відміну від збиральництва, мисливство поребувало переважно спільних, узгоджених дій колективу, до вело до його згуртування й, безперечно, сприяло виник­ненню досконаліших засобів комунікації, передовсім мови. Колективне полювання вимагало від його членів здатності передбачати необхідні колективні дії, вміння користуватися вогнем, дисципліни та взаємодопомоги, забезпечення необ­хідної частки їжі для всіх членів угруповання незалежно від міри їхньої участі у процесі самого полювання.

Похибки в полюванні досить болюче відбивались на со­ціальних стосунках первісних колективів, оскільки нестача їжі вела до порушення налагоджених соціальних зв’язків між усіма верствами общини. Найбільше від нестачі їжі страждали діти, жінки і літні люди. Особливого значення ця проблема набула в помірних і прильодовикових зонах, де збиральництво не могло забезпечити людей необхідною кількістю продуктів харчування.

По-третє. Саме полювання забезпечувало праобщину м’ясною їжею, яка стала важливим джерелом енергії, недо­сяжної нашим пращурам. Відомий дослідник первісності Том Прідо писав із цього приводу: «Поживні речовини, що містяться в м’ясі, зрештою є продуктами переробки рос­линної їжі, в тому числі тієї, яку людина сама споживати не може». Далі він зауважував, що полюванням людина добу­вала й тих тварин, які кочували далеко за межами її про­мислової території, і таким чином отримувала енергію тих віддалених регіонів, де вона сама не бувала. Так, неандер­талець, який вполював оленів на півдні Франції, здобував пожиток від північних пасовищ, де влітку паслися олені, а сам він у ті райони якщо й потрапляв, то дуже рідко. Дос­лідники називають таке«дистанційне» отримання їжі «існу­ванням за рахунок дармових ресурсів». Т. Прідо вважає, що «з усіх засобів пристосування організмів для отримання харчування із навколишнього середовища цей спосіб, якщо враховувати пряме підкорення його собі, найбільш ефективний».

Варто також зауважити, що м’ясо, яке містить у собі білки, жири та вуглеводи — найважливіші речовини, необхідні для існування організму, було не тільки смачною їжею, особливо після приготування його на вогнищі. Воно прискорювало зростання людини, сприяло зміцненню її фізичної будови й, особливо, розвитку мозку. Споживання м’ясноі їжі змінило біохімічні процеси в організмі людини, що стало важливим стимулом її біологічного прогресу в період становлення фізичного типу сучасної людини.