Первинні мисливські колективи – секрет успіху мисливського господарства Польщі?

Минулого року польські мисливці відсвяткували 95-річчя своєї організації – Польського Союзу Мисливців (Polski Zwiazek Lowiecki, PZL).

За свій довгий історичний шлях Польський Союз Мисливців, який об’єднує 123 тисячі мисливців, подолав багато труднощів та досяг значних успіхів, випередивши наші мисливські організації у багатьох питаннях. Польські мисливці навіть у найважчі економічні та політичні часи країни не залишали прагнення підтримати та покращити своє Товариство, не забуваючи про диких тварин, чим здобули повагу в суспільстві.

 

Датою народження Польського Союзу Мисливців є 6 січня 1923 року. Тоді ця організація мала назву Центральний союз польських мисливських об’єднань. Зазначимо, що ініціатива зі створення Союзу належить Янушу Доманівскому, який 1921 року на Конгресі у Львові, запропонував об’єднати всіх прихильників Святого Хуберта. На той час Галичина, центром якої був Львів, входила до складу Польщі.

Необхідно відзначити, що Закон «Про полювання», який підготовлено Центральним союзом польських мисливців, що набрав чинності у 1927 році, визнано фахівцями на той час найсучаснішим в Європі.

У 1939 році в Товаристві зареєстровано 11 700 членів.

Під час Другої світової війни, окупована Німеччиною Польща зазнала одних із найбільших серед європейських країн втрат. Із майже 35 млн населення за час війни загинуло 5,6 млн поляків. Багато з них були справжніми мисливцями. Звичайно, було знищено все майно мисливських товариств та майже все поголів’я диких тварин.

Стійкі прихильники національного полювання, що залишились після війни, такі як Януш Стелінскі, знайшовши надруковані в мисливських календарях 1938–1939 років адреси однодумців, налагодив листування з активістами в різних регіонах країни і ще в окупації вони почали планувати майбутнє Товариства та розробляти проекти законодавчих документів щодо захисту і розведення дикої фауни. Тому одразу після звільнення Польщі, мисливці-активісти направили своє Звернення до Мінсільгоспу і воно виявилося своєчасним. Уже 30 листопада 1944 року вийшла Постанова «Про сільськогосподарську реформу», де підіймались і питання полювання.

Президентом Польського Союзу Мисливців став Януш Стелінскі, а у 1945 році Товариство було занесене до Реєстру асоціацій.

У 1946 році було відновлено періодичне друковане видання «Lowiec Polski» (Польський мисливець), яке було засновано в 1899 році Яном Штольцманом. У часи окупації, ентузіасти, для яких полювання було справою життя, видавали цей журнал підпільно, друкуючи його вручну.

Мисливці Польщі, незважаючи на іноді вкрай важкі часи, змогли зберегти свої національні мисливські традиції та культуру, яка склалась упродовж минулих століть. Вони постійно вдосконалювали мисливський закон. Так, у 1952 році Державна Рада прийняла Указ «Про право на полювання», якому передувала тривала та копітка робота, яка почалася ще в 1946 році. Цей документ докорінно змінив усталену до цього систему польського полювання, бо земля тепер належала не приватникам, а здавалась в оренду. Польща в цей час почала жити за соціалістичними принципами, заснованим на націоналізації, а полювання стало складовою частиною економіки країни. Нагляд за цією галуззю увійшов під юрисдикцію Міністерства лісового господарства.

У 1953 році Мінлісгосп затвердив Статут Польського Союзу Мисливців, а через шість років, у 1959 році, Сейм Польської Народної Республіки прийняв Закон «Про розведення, захист диких тварин і мисливські права», який чітко закріпив державну власність на всіх тварин, присутніх у дикій природі. Цей законодавчий акт визначив і юридичну відповідальність за збитки завдані державі шляхом незаконного добування дичини (тобто браконьєрство) з подальшим покаранням винних. Усі ці законодавчі акти в дусі часу відштовхувалися від «принципу демократичного централізму і внутрішньопартійної демократії».

І тільки Сейм Третьої Польської Республіки, після того як країна відійшла від соціалістичного шляху розвитку, ухвалив Закон «Про полювання» з урахуванням побажань і сподівань керівництва і членів Польського Союзу Мисливців, а також вимог сучасності. Це сталось 1995 року.

Новий Закон визначив полювання, як один із основних напрямків захисту довкілля, а дика фауна, як і раніше, залишилася державною власністю. Підпорядковуватись мисливська галузь стала Міністерству охорони довкілля, природних ресурсів і лісового господарства. А контроль за дотриманням мисливського Закону стали здійснювати на місцях у воєводствах спеціальні мисливські адміністрації.

Охороною і розведенням диких тварин Союз мисливців займається на науковому рівні. У 1958 році недалеко від Познані на базі вже існуючого Центру тваринництва польські мисливці створили свою дослідницьку станцію «Чемпінь». Вона є структурним підрозділом Товариства і її співробітники займаються науковими дослідженнями і експериментами з розведення мисливських видів і підтримці чисельності їх популяцій. Тваринницький центр у «Чемпені» має мисливські угіддя загальною площею близько 13 тис. га. Це, в основному, польові угіддя, а також невеликі лісові комплекси загальною площею близько 2 тис. га. Домінуючими видами центру є козуля, щільність якої є однією з найвищих у країні. Щорічно тут народжується близько 200 голів оленячих та стільки ж дикого кабана. Робота станції «Чемпінь» має наукові контакти з подібними установами інших країн, тобто її робота має європейське значення. Цікавим є той факт, що ця станція, маючи реабілітаційний центр хижих птахів, стала одним з ініціаторів відновлення у Європі популяції великого сокола сапсана.

Крім наукової станції «Чемпінь», у структурі Товариства ще 16 центрів, в обов’язки яких входить відтворення і розведення дичини.

Польський Союз Мисливців не обмежує свою роботу тільки в середині країни, вони обмінюються досвідом із колегами інших європейських країн, беруть участь у багатьох всесвітніх мисливських заходах. Так, у 1937 році в Берліні на міжнародній виставці «Мисливська всесвітня олімпіада», в якій брали участь 29 країн, успіхи Польської команди були напрочуд високими. Серед восьми найкращих трофеїв кабана, сім виявилися добутими в Польщі, а три з них посіли перші місця. Такі ж досягнення були і серед оленячих трофеїв – польські мисливці здобули два перших місця, ставши лідерами серед кількох тисяч експонатів, представлених на цьому заході.

Ідея створення Міжнародної ради з полювання і збереження тварин (Conseil International de la Chasse et la Conservation du Gibie r – CIC) народилася у Відні у 1910 році, але вона була реалізована тільки у 1928 році в Словаччині. Польща стала членом цієї Ради значно пізніше, у 1958 році, під час проведення Міжнародної мисливської виставки в Нові-Саді (Словаччина). Після підбиття підсумків цієї виставки, експозиція польських мисливців впевнено посіла третє місце, поступившись першістю лише Югославії та Румунії. Що стало переконливим результатом копіткої роботи польських мисливців.

Полювання у будь-якій країні є складовою загальної економіки країни, але крім цього, воно є ще й частиною національної культури народу, зберігаючи неписані постулати етики не тільки в спілкуванні мисливців під час спільного добування трофея, але й у відношенні людей до природи.

У 1986 році Польським олімпійським комітетом прийнятий кодекс «Етика, традиції і правила полювання», який підготували в Центральній раді Польського Союзу Мисливців. Цьому питанню мисливці Польщі й нині приділяють належну увагу, тому в 2012 році ними до Кодексу було внесено правки, продиктовані сучасними умовами стану справ у мисливській галузі. А у 2017 році до Кодексу було внесено нове доповнення – «Кодекс етики соколиного полювання».

Цей Кодекс охоплює багато питань, які враховують не тільки етику спілкування у середовищі мисливців, є там і ставлення до мисливських собак, ловчих птахів, і, звичайно, до диких тварин. Не забув Кодекс і взаємини мисливців із місцевими жителями. Все це має на меті зберегти природу Польщі для наступних поколінь. А першими, хто виступає в авангарді цієї справи, є екологи, лісівники і, звичайно, мисливці.

Товариство і його члени живуть своїм повноцінним життям, урочисто відзначаючи традиційні свята, на які збираються у своїй стильній, не схожій на будь-яку іншу, формі. Такі урочистості проводяться як просвітницькі заходи, що роз’яснюють суспільству чим займається Товариство на шляху збереження дикої природи країни. Крім цього, організація відзначає своїх членів за заслуги перед товариством мисливців. Цих нагород у польських мисливців чотири: «Відзнака за мисливські заслуги», «Медаль Святого Хуберта», «Медаль за мисливські заслуги» (золота, срібна та бронзова) і «Орден за заслуги в полюванні». Польський Союз Мисливців і його відділення у воєводствах ведуть і агітаційно-роз’яснювальну роботу серед молоді, а це важливий чинник у формуванні правильних поглядів на роботу мисливської галузі.

Але всього цього не було б і не існувало б Товариства, як би не було мисливців і їх Вікові традиції сучасного мисливства– кіл мисливських (kolo lowiecke). Коло є юридичною особою, керівник якого веде свою самостійну господарську діяльність, звітуючи тільки перед членам первинного колективу. Ці первинні колективи і є користувачами мисливських угідь. 100 тисяч польських мисливців об’єднані в 2550 первинних колективів у 49 воєводствах, у кожному з яких є представництво Польського Союзу Мисливців.

У Польщі такі угіддя називаються ревірами, їх у країні налічується близько 5000. Один первинний колектив має право орендувати кілька ревірів. Термін оренди 10 років. Територія одного ревіру повинна бути не менше 3000 га, а орендна плата за 1 га встановлена в розмірі ринкової вартості центнера жита. Оренда ревірів на землях державних лісів сплачується лісництвам.

Полювати в Польщі може тільки людина, яка має мисливський квиток Польського Союзу Мисливців, і отримала дозвіл на це у первинному мисливському колективі, який орендує ревір, де ви хочете пополювати.

Вся добута дичина належить користувачу мисливських угідь, тобто колу (так як воно купує ліцензії на добування дичини у держави), мисливцеві можна забрати тільки трофеї, а м’ясо він зобов’язаний викупати. Але крім цього, щоб отримати право на полювання, кожен мисливець обов’язково бере участь у господарстві свого первинного колективу. І це тільки фізична праця, яку не можна компенсувати грошима, як у нас. Щорічно всі члени товариства відпрацьовують близько трьох мільйонів годин працеучасті. Можна тільки вклонитись польським мисливцям за таке ставлення до природи і свого захоплення.

Тож багато чому нам можна у них повчитися і перейняти позитивний досвід, особливо в децентралізації влади наших громадських організацій, та й налагодити правильний жорсткий контроль діяльності всіх користувачів мисливських угідь на місцях, незалежно від форми власності, теж не завадить.

У повідомленні використана стаття “Вікові традиції сучасного мисливства” Володимира УРСУЛА, яка була опублікована в “Лісовому і мисливському журналі”.