В Україні планують відтворити популяцію рідкісного птаха

У Національному природному парку «Сколівські Бескиди» розробляють Програму збереження та відтворення глушця. Про це повідомляє газета “Природа і суспільство”.

Глушець або місцева назва в Карпатах готур, занесений до Червоної книги України, як рідкісний вид, що перебуває під загрозою зникнення. Причиною зміни чисельності стало зменшення площ і омолодження хвойних лісів, вирубування дерев на токовищах та поблизу них, випасання худоби, збільшення чисельності хижаків (куниця лісова, лисиця), браконьєрство, посилення чинника турбування в період токування та виведення молодняку. Для розв’язання цієї проблеми адміністрація парку прийняла рішення розробити та реалізувати регіональну Програму збереження та відтворення глушця в умовах Сколівських Бескидів.

Зокрема за участю Департаменту екології та природних ресурсів Львівської ОДА, Львівського ОУЛМГ, Інституту екології Карпат НАН України, Національного лісотехнічного університету України у 2021 році розроблено, погоджено та затверджено Програму збереження та відтворення глушця звичайного в Сколівських Бескидах на період до 2031 року Згаданим проєктом передбачено створення інформаційного еколого-просвітницького центру та вольєра з інкубатором в одному з лісництв парку для штучного розведення, вирощування та подальшого випуску в дику природу молодняку глушця. «До цього часу немає чітких рекомендацій щодо розведення цього виду, тому для таких робіт буде залучено багато фахівців-біологів, зоологів, екологів, а також ветеринарний супровід.

На даному етапі йде вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду з питань вольєрного розведення глушця, вивчення літературних джерел з історії розведення та плануються ознайомчі поїздки до господарств, які займаються такими роботами», – розповідають працівники парку. Глушець звичайний – вид птахів роду тетеруків, один із найбільших птахів Українських Карпат. Унаслідок численних атак браконьєрів, цих птахів із кожним роком стає все менше. На сьогодні збереглося лише кілька токовищ, але чисельність кожного з них не перевищує 10–15 особин, тобто генофонд згаданого виду в Україні поступово вироджується.