В Україні набирає масштабу явище, яке Христина Горностай — авторка Facebook-сторінки, присвяченої екологічній тематиці, — назвала «епідемією блогерства на диких козулях»: люди забирають дитинчат козуль із лісу, вигадують сценарії про «порятунок сироти», знімають щоденний контент і монетизують сторінки в соцмережах. Горностай наводить кілька конкретних прикладів таких сторінок та стверджує, що контролюючі органи «вперто не помічають» цих порушень, — про це вона повідомила у Facebook.
«Це вже давно не поодинокі випадки, а налагоджений масовий бізнес на дикій природі. Схема всюди однакова: блогери лізуть у ліси, забирають звідти малят козуль, вигадують сльозливі сценарії про “порятунок бідного сироти”, тягнуть тварин у приватні садиби, а потім щодня “обслюнявлюють” їх на камеру ради переглядів», — пише Горностай.
Ми не можемо перевірити кожен з описаних нею випадків. Але проблема, яку вона піднімає, є реальною і добре відомою кожному єгерю та мисливцю.
Кожної весни дитинчата козуль з’являються на світ у високій траві. Самка навмисно залишає маля на кілька годин — це не покинення, а інстинктивна стратегія виживання: нерухоме козеня без запаху не приваблює хижаків. Мати завжди поруч і повертається до годування. Людина, яка «рятує» таке козеня, насправді краде його у матері. Після контакту з людиною самка може відмовитися від дитинча. А тварина, вирощена в неволі, вже ніколи не зможе повноцінно повернутися в дику природу.
Горностай наголошує на правовому аспекті: вилучення тварин з природи без дозволу Міндовкілля є браконьєрством (ст. 85-1 та ст. 88 КУпАП), а утримання диких тварин у неприродних умовах без документів може тягнути кримінальну відповідальність (ст. 299 ККУ).
І тут виникає питання, яке стосується всіх. Горностай адресує його Державній екологічній інспекції, поліції, єгерським службам та зоозахисним організаціям. Але можна поставити його ширше.
Де голос великих мисливських організацій? УТМР нещодавно справедливо говорило про те, що мисливська галузь програє в медіа, що суспільство не розуміє різниці між мисливцем і браконьєром. Ось конкретний випадок, де ця різниця має бути продемонстрована на ділі. Мисливець, який дотримується правил, оформлює ліцензії, сплачує збори і стоїть на обліку — добуває тварину легально. Блогер, який забирає козеня з лісу для TikTok — вчиняє браконьєрство. Але перший постійно під прицілом критики, а другий збирає мільйони переглядів і «сердечок».
Де реакція Держлісагентства? На першому Стратегічному форумі мисливської галузі обговорювали моніторинг, єдині правила обліку, ліміти. Козуля — мисливський вид, частина державного мисливського фонду. Коли її масово вилучають із природи без будь-яких дозволів і виставляють напоказ у соцмережах — це пряме зазіхання на той самий фонд, який держава зобов’язана охороняти.
Де зоозахисні організації? Горностай ставить це питання прямо: «Чому ви мовчите і не б’єте на сполох?» — ви активно боретесь проти мисливства, але чомусь не помічаєте масового вилучення диких тварин для інтернет-шоу. Мабуть, мисливець із рушницею — зручніша мішень, ніж блогер із мільйоном підписників.
Ситуація парадоксальна. Мисливець, який хоче добути козулю, мусить мати ліцензію, пройти облік, дотриматися строків та лімітів, оплатити збори. Блогер, який забирає козеня з лісу і знімає його на камеру кожного дня, — не повинен нічого. Тому що нікому до цього нема діла.
«Криниця мисливця» закликає Державну екологічну інспекцію, Держлісагентство, профільні мисливські організації та правоохоронні органи відреагувати на факти, які відкрито публікуються в соцмережах. Докази виложені самими порушниками — залишається лише їх побачити.
А “мисливцям та єгерям “блогерам” нагадуємо: якщо ви бачите козеня в траві — не чіпайте його. Мати поруч. Це не порятунок — це крадіжка.