Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник офіційно підтвердив присутність золотистого шакала на своїй території. У червні 2026 року на узбіччі автошляху між Чорнобилем і Прип’яттю знайшли шакала, збитого автомобілем. До цього вид фіксувався візуально, за слідами та на фотопастку, але чіткої ідентифікації не було, — про це повідомляє Чорнобильський заповідник.
Матеріал підготував науковець заповідника Сергій Жила. Він зазначає: «Наразі можна впевнено сказати, що цей вид заселив усю країну та надалі його чисельність продовжить зростати». Водночас у самому Чорнобильському заповіднику шакал поки залишається рідкісним видом.
Показовою виявилася реакція під публікацією. Побачивши фото загиблого шакала, одна з коментаторок одразу написала: «Вже вбили?» Класичний приклад антимисливської істерії — людина не прочитала текст, де чорним по білому сказано, що тварину збив автомобіль, але рефлекс спрацював миттєво: звинуватити мисливців. Це те, про що нещодавно говорило УТМР — спрощений негативний образ, коли будь-яка загибла тварина автоматично «повішена» на мисливця.
Наукова частина матеріалу Жили цікава з кількох причин. Автор прямо вказує, що шакал займає екологічну нішу між вовком та лисицею, і його присутність у заповіднику може зменшити чисельність лисиці та єнотоподібного собаки — основних переносників сказу. «Її поява, без сумніву, змінить ситуацію. Проте це некатастрофічно», — пише Жила.
Тобто навіть у межах одного тексту шакал виступає і як потенційний конкурент небезпечних переносників хвороб, і як тварина, що сама може хворіти на сказ. Жила наводить випадок 2014 року поблизу Поліського заповідника, коли було виявлено шакала, хворого на сказ. Тварину зрештою вбили пастухи, і діагноз підтвердився лабораторно.
Серед цікавих спостережень: шакал добре розуміється на поведінці людини, легко уникає переслідування та становить серйозну загрозу для домашньої птиці. У заповіднику його раціон складатиметься з падла, залишеного вовками, мишоподібних гризунів, птахів, молодих козуль та оленів.
«Криниця мисливця» послідовно висвітлює тему шакала. Ми писали про дискусію навколо його статусу в контексті нового Порядку визначення інвазивних видів, де одні вважають його аборигенним, а інші — загрозою. На першому Стратегічному форумі мисливської галузі голова Держлісагентства Віктор Смаль озвучив цифру: +913% приросту шакала за 2021–2025 роки. В затверджених лімітах на сезон 2026–2027 Держлісагентство згадало шакала поруч зі сказом як аргумент за регулювання.
Чорнобильський матеріал додає до цієї мозаїки ще один фрагмент: шакал тепер фіксується навіть у зоні відчуження, на Поліссі, де ще нещодавно його не було. Причини розселення, за словами Жили, мають глобальний характер — по всій Європі зростає чисельність майже всіх хижих ссавців.
Питання лише в тому, як на це реагувати. Романтизувати, як Ужанський парк — вовка? Ігнорувати, поки 913% не перетворяться на 2000%? Чи визнати реальність та управляти популяцією на основі науки, як це роблять із кожним іншим видом?