Лосиця потрапила в об’єктив камери в мисливських угіддях. Єгері зазначають, що взимку сліди лосів часто видно біля місць підгодівлі
У мисливських угіддях на Полтавщині фотопастка зафіксувала самку лося європейського. За даними останнього обліку, на території області мешкає 209 особин цього виду, занесеного до Червоної книги України. Про це повідомляє філія «Слобожанський лісовий офіс» ДП «Ліси України».
Лось — одна з найбільших тварин України після зубра, його вага може сягати пів тонни. «Як зазначає єгерська служба, лосі часто потрапляють на камери спостереження, а взимку їхні сліди можна помітити біля місць підгодівлі», — йдеться в повідомленні.
Лісівники нагадують і про особливості виду. Лось споживає від 15 до 30 кілограмів корму на добу: молоді пагони, ягоди, гриби, різнотрав’я та водну рослинність. Він добре плаває і пірнає, а будова ніздрів дозволяє закривати їх під водою. Завдяки особливій будові кінцівок тварина легко пересувається болотами та глибоким снігом. Для підтримки мінерального балансу лосі шукають природні солонці, а взимку, за даними лісівників, «лижуть сіль на автошляхах».
Остання деталь має цілком практичне значення. Сіль, якою взимку посипають дороги, приваблює лосів до трас, а це одна з причин зіткнень автомобілів із цими велетнями. Лише цієї осені, як писала «Криниця мисливця», на трасі Київ — Житомир унаслідок ДТП загинула самка червонокнижного лося. Для водіїв зіткнення з твариною вагою під пів тонни теж смертельно небезпечне.
Лось перебуває під особливою охороною в Україні з 2018 року, коли набрав чинності наказ Міністерства екології про внесення виду до Червоної книги. Ще раніше, у лютому 2017 року, полювання на лося заборонили на всій території країни на 25 років. «Лось занесений до Червоної книги України, а за браконьєрство передбачена кримінальна відповідальність», — нагадують у Слобожанському лісовому офісі.
Те, що лосицю зафіксувала фотопастка саме в мисливських угіддях, а єгері бачать сліди лосів біля місць підгодівлі, добре показує, хто сьогодні фактично опікується видом. Користувачі мисливських угідь зобов’язані дотримуватися режиму охорони червонокнижних тварин у своїх угіддях. Саме мисливські господарства облаштовують годівлі й солонці, ведуть облік тварин, встановлюють фотопастки й охороняють угіддя від браконьєрів. Утім, ці обов’язки вони виконують переважно власним коштом, а в умовах воєнних обмежень на полювання можливості господарств фінансувати таку роботу помітно скоротилися.
Полтавщина — показовий приклад. Як писала «Криниця мисливця», в області тривають дискусії навколо полювання: частина депутатів облради намагалася домогтися його заборони, а мисливці наголошували на зростанні чисельності хижаків і загрозі сказу. Водночас саме мисливські господарства щодня виконують роботу, завдяки якій в угіддях області живуть і обліковуються понад двісті лосів. Збереження цього виду залежить від того, чи матимуть користувачі угідь ресурси для охорони, підгодівлі та обліку тварин.
