Уссурійський єнот на території України

Хутрові тварини, які живуть в українських лісах , не дуже пристосовані до нашого, гарячого літа. Це стосується, перш за все копитних, у них метаболізм дуже високий, крім того важко і хутровим, їхня шерсть залишається довгою протягом 365 днів. У цій статті саме і піде мова про такого хутрового – єнотовидна собака або уссурійський єнот.
Слід одразу зазначити, що полювання на єнотовидну собаку протягом літніх місяців заборонено. Шерсть єнотовидного собаки з настанням весни лише незначно рідшає, тільки з настанням серпня ці тварини почнуть накопичувати той жир, через який єнотовидний собака популярний вид серед мисливців. Під час полювання добути уссурійського єнота досить просто, достатньо мати поряд вірного, мисливського пса.
Уссурійський єнот веде виключно нічний спосіб життя, він виходить за їжею коли надворі сутінок, і повертається в нору на світанку, ще до сходу сонця.
Єнотовидні собаки в цей час потребують захисту від браконьєрів. Вони практично не здатні швидко пересуватися, і крім людей їм необхідно захищатися від незліченних хижаків. Ці тварини є невидимими санітарами навколишнього середовища.
Варто зазначити, що єнотовидний собака, або як його часто скорочено називають “єнот” і, власне, справжній єнот, який мешкає в Америці, ніякі не родичі. Вони належать до різних родин, єнот – до родини єнотових, єнотовидний собака – до родини собачих.
Природний ареал єнотовидного собаки – Уссурійський край. Його розповсюдження в усій європейській частині є прикладом непродуманого втручання людини в природу в радянські часи. Почалося це в кінці 20-х років ХХ сторіччя, коли московські зоологи зайнялися опрацюванням програми наукових досліджень, спрямованих на розширення сировинних ресурсів мисливського промислу. Їхньою метою було збільшення надходжень хутра до заготівельних пунктів. Для досягнення цієї мети науковці обрали два напрями: розведення тварин у неволі й “збагачення” фауни новими інтродукованими видами. Таким новим видом і став єнотовидний собака. Починаючи з 1928 року почали випускати його в природу із розплідників. Тварина виявилася досить пластичною, вижила і заселила різні біотопи, але як і на своїй батьківщині перевагу віддала листяним та змішаним лісам з наявністю водойм (джерела, струмки, болітця, озера). В пошуках кращих умов існування єнотовидна собака стала мігрувати й за кілька десятків років зайняла величезний ареал, починаючи від Карелії і В’ятки на півночі до Криму й Кавказу на півдні. У невеликій кількості єнотовидні собаки живуть у Казахстані, Сибіру, на Алтаї, Киргизії, Бурятії. Перетнувши українсько-польський та українсько-словацький кордони, єнотовидний собака добрався до Німеччини, а фінські мисливці зустрічають його і в своїх угіддях.
Завезений на Україну з Далекого Сходу. Знайшовши в місцях випуску екологічно сприятливі умови для розмноження, єнотовидний собака в ряді районів України швидко досяг високої чисельності.
Забарвлення хутра характеризується сумішшю чорно-бурих і рудувато-палевих відтінків. Над кожним оком звіра до вух тягнуться широкі білі смуги. На відміну від інших хижаків по боках голови подовжене волосся утворює дуже характерні для єнотовидних собак баки білуватого кольору. Улюблені місця оселення — невеликі переліски по долинах річок, багатих на заплавні неглибокі водойми та високотравні луки, що заросли чагарником.
Єнотовидні собаки живуть в норах, які риють самі, або займають покинуті нори борсуків і лисиць. Зрідка будують лігво у хащах чагарниках і навіть у стіжках сіна. Їсть єнотовидний собака дрібних гризунів, землерийок, жаб, пташині яйця і пташенята, рибу, різні комахи, молюски, черв’яки, а також ягоди та плоди фруктових дерев.
На Далекому Сході єнотовидні собаки приблизно з листопада до березня перебувають в зимовій сплячці. В Україні справжньої зимової сплячки ці звірі не знають. Лише під час великих морозів та снігопадів декілька днів лежать у своїх норах. Парування відбувається в лютому — березні. В травні – червні після 57—62 днів вагітності самка народжує від 4 до 15 цуценят. Ростуть вони швидко і вже в кінці першого року стають статевозрілими. Тривалість життя єнотовидного собаки — до 10 років.
Полювання єнотовидного собаку, відповідно до статті 19 Закону України від 22 лютого 2000 року № 1478-III «Про мисливське господарство та полювання», може здійснюватися з жовтня по лютий включно.