На Ніжинщині відновлюють дух мисливських традицій. Про це повідомляє nizhyn.pravdatut.ua.
Справжнім святом для прихильників полювання дичини стало проведення першого в Україні мисливського біатлону. Змагання проходили під гаслом «Відродження мисливських традицій». І не дарма, адже координатори Кубку не стільки прагнули випробувати учасників на спритність та вправність, скільки ставили за мету відновити культуру мисливства в цілому, де б населення сприймало звіролова як захисника природи, а не як браконьєра.
Зимовий кубок мисливських традицій пройшов в урочищі «Рокитна Долина», поблизу с. Сальне. Він став продовженням започаткованих у 2016 році змагань зі стендової стрільби серед мисливців, які ініціював голова Сальненського мисливського колективу Українського товариства мисливців та рибалок (УТМР) Ігор Калініченко. Проте сам мисливський біатлон на теренах нашої Батьківщини проводиться вперше, хоча в країнах СНД цей прикладний вид спорту вже давно користується великою популярністю.
«Два роки поспіль ми проводимо змагання зі стендової стрільби з гладкоствольних рушниць по спеціальних мішенях-тарілочках – «Літній кубок мисливських традицій». Подумав, чому б нам не провести на Ніжинщині щось подібне з мисливського біатлону. Адже до нас по всій Україні цього ніхто не робив. У голові ідея виношувалася років два-три. Довго готувалися до конкурсу, зайнялись організацією ще з літа. Хотіли провести 13 січня, але перенеси на 20-е, бо снігу не було. Часу пішло немало, потрібно було все узгодити, довести до пуття. Організували наш мисливський табір, проклали трасу, прочистили дорогу, виготовили банери й символіку мисливського братства. Усе в польових умовах. Думаю, проведення таких змагань стане гарною традицією, а ідею підхоплять в інших областях України. Задумуємося над створенням Всеукраїнської федерації мисливського біатлону», – розповідає головний натхненник та організатор Кубку Ігор Калініченко.
Поки змагання ще не почались, стрільці гріли руки біля багаття, розповідали мисливські історії, на скору руку пили гарячий чай, споряджалися чи подумки готували себе до майбутнього старту. У таборі можна було де розвернутися, щоб заїхати машиною чи власним транспортом. Стояли намети, лижі, лежало господарське начиння. Перед початком Кубку учасникам провели інструктаж та дали необхідні вказівки. Перші ноти Гімну України. І ось… почалось.
10 заявлених учасників-завзятих мисливців з Ніжинщини мали пройти на лижах трьохкілометрову дистанцію, подолавши вогневий рубіж. Кожен повинен був вистрілити трьома патронами по силуету кабана. Особливістю змагань було те, що учасник проходив свою дистанцію на мисливських, а не на спортивних лижах, що були ширші за спортивні на 15 см. Стріляли з гладкоствольної рушниці, на трасі відсутні кілки. Дорога була ненакатаною, що ускладнювало процес боротьби за перемогу. Практично вся мисливська спільнота УТМР змагалася в Зимовому кубку. Найбільше учасників було з Лосинівки, Перемоги, Сального й Ніжина.
На мисливське свято приїхали стрільці з 5 областей України, серед яких були представники Київщини, Хмельниччини, Рівненщини, Чернігівщини.
«Приїхали ті, кому цікава мисливська культура, хто не уявляє свого життя без мисливства. Багато заїхало до нас із Києва, аби перейняти досвід та започаткувати традицію проведення подібних заходів вже в своїх містах. Думаю, у наступному році мисливський біатлон буде на шпальтах газет у різних регіонах України», – відзначає Ігор Калініченко.
Втомлені, але задоволені, після пробігу мисливці варять шурпу на вогнищі й розповідають про пережите.
«Відчуваю окриленість, наче побував на полюванні. Мисливський біатлон для нашої місцевості –грандіозне й непересічне явище. Я б міг і краще дистанцію пройти, якби лижню гарно накатали. Найвеселішим, водночас найскладнішим моментом було, коли наздогнав учасника під першим номером, який лижню топкав. Я йому: «З дороги, рідненький, обігнав тебе». Він мало не впав», – пригадує учасник Кубку Андрій Талалаєвський з Лосинівки.
«Враження лише прекрасні. Погода сприяла. Сонечко, невеличкий морозець, вітру немає . Подібні змагання в нас ніколи не проводились. Підкачали трохи лижі, їх треба було підготувати трохи раніше, зробити вужчими. Бо важкувато йти. Вони для мисливства, не для змагань. Полювання для мене – це вже сімейна традиція, я мисливець у третьому поколінні. З дитинства врізався запах пороху, він незабутній. Полюю на пернату птицю, маю зброю. Люблю проводити вільний час на природі, спостерігати за звіром. Мисливство – це не тільки стиль життя, а й моя робота», – розповідає «біатлоніст» Олександр Боровик, по сумісництву ще й єгер Ніжинського УТМР.
Після подолання випробувань на переможців чекали кубки та грамоти. У трійку кращих ввійшли Микола Парасюк, Владислав Шкаберда, Олександр Коваль. Номінацію «За волю до перемоги» отримав Ігор Петрик, «Найкраща влучність по мішені» – Микола Парасюк, «Найповажніший учасник» – 60-річний Анатолій Помазан, «Наймолодший учасник» – 21-річний Владислав Шкаберда. 21 рік має й переможець цьогорічного біатлону Микола Парасюк.
Організував змагання Сальненський мисливський колектив УТМР, який очолює Ігор Калініченко, а керувала проведенням Зимового кубку районна рада УТМР в особі Олексія Могильова. Спонсорську допомогу в проведенні мисливського свята надав Анатолій Гунько, який вже не вперше підтримує згадану спільноту. Сільськогосподарське товариство «Рід» допомогло розчисти дорогу від снігу.
«Хоч я й не мисливець, але Сальненський мисливський колектив давно став для мене рідним. Займаюсь підтримкою різних соціальних проектів, допомагаю Сальнянській й Лосинівській школі. У майбутньому планую надати лосинівській громаді мікроавтобус, щоб пенсіонери могли безперешкодно доїхати до лікарні та до інших місць важливого соціального значення», – зауважує Анатолій Гунько.
За порядком та ходом змагань стежив єгер Південної зони Ніжинщини Володимир Боровик. Чоловік перевіряє, щоб мисливці мали дозвільні документи на зброю. У зимовий період займається підгодівлею тварин. У своєму обході має 10 тисяч гектарів. Браконьєрство називає Всеукраїнською глобальною проблемою.
«Найгучніший випадок браконьєрства в нас був минулого року, коли вбили сімейство лосів (син мій тоді чергував). Що можна сказати, погань… Було 2 маленьких лосенят, ембріони. Злодії намагалися втекти, але їх знайшли. Карати таких потрібно. У нас мало технічних засобів, була б машина, можна було б наздогнати. Браконьєрів зазвичай ловлять, а потім випускають. Цьогоріч «лісових злодіїв» ще не затримував. Простий мисливець на браконьєрство не піде. Полювання – складна робота. Левова частка успіху залежить від тренувань, витривалості, потрібно замаскуватися, знати повадки звірів. Це своєрідне мистецтво, особливо після 5-ї чарки (сміється). Мисливство для мене – нагода втекти з дому. З кожним роком на полювання їжджу все менше й менше. Жаль тварин стає. Цікаво спостерігати за природою, сидіти на сонці й грітися. За останні 6 років і зайця, напевно, не вбив», – розповідає єгер Володимир Боровик.
Мисливці кажуть, що свято вдалося на славу й сподіваються продовжити започатковані мисливські традиції на довгі роки.
