Анонси гучні, результати – під питанням: скептичний погляд на міжнародний проєкт із відновлення водно-болотних угідь Півночі

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України анонсувало старт нового проєкту міжнародної технічної допомоги, спрямованого на відновлення водно-болотних угідь та екосистем північних регіонів країни. Втім, досвід попередніх років змушує ставитися до гучних обіцянок зі здоровим скептицизмом.

Амбітні плани на тлі війни

Як повідомляє пресслужба Міндовкілля на своїй сторінці в Facebook, проєкт “Сприяння сталому тваринництву та збереження екосистем на півночі України” виконуватиметься Програмою розвитку ООН в Україні (ПРООН) за підтримки Глобального екологічного фонду до 2026 року.

“Попри війну, Україна продовжує реагувати на виклики, пов’язані зі зміною клімату, – цитує відомство заступника міністра з питань європейської інтеграції Євгенія Федоренка. – Збереження та відновлення деградованих екосистем і торфовищ є важливою складовою досягнення кліматичної нейтральності. Адже лише один гектар водно-болотних угідь – це близько 2 тонн поглинутого СО2.”.

Звісно, прагнення зберегти природу Півночі навіть в умовах війни викликає повагу. Однак виникають сумніви, чи зможе держава забезпечити належний контроль за цільовим використанням міжнародної допомоги та досягти задекларованих показників. Адже наразі левова частка ресурсів спрямовується на оборону, а довкілля, на жаль, лишається на другому плані.

Показники до 2026 року: реальність чи утопія?

У Міндовкіллі зазначають, що проєкт охопить сім областей – Волинську, Житомирську, Рівненську, Київську, Вінницьку, Хмельницьку та Чернігівську. Мета – створити модель сталої продовольчої системи, яка сприятиме зниженню викидів парникових газів, покращенню родючості ґрунтів та збереженню видів під загрозою зникнення.

“У рамках проєкту буде розроблено комплексні плани збереження і відновлення природних середовищ існування, а також систему вимірювань, верифікації та звітності для оцінки й зменшення потоків парникових газів на торфовища”, – йдеться в повідомленні.

Безумовно, цілі надзвичайно важливі. Але чи вдасться їх досягти до 2026 року в умовах затяжної війни та економічної кризи? Подібні довгострокові проєкти часто страждають від недофінансування, бюрократичних перепон та корупційних ризиків. Тож є побоювання, що гарні наміри можуть лишитися на папері.

“Зелений курс” чи “зелений піар”?

Заступник міністра Євгеній Федоренко наголошує, що проєкт відповідає прагненню України рухатися до принципів Зеленого курсу ЄС та стати повноцінним членом європейської родини. Він нагадує, що Європарламент нещодавно ухвалив Закон про відновлення природи з цільовими показниками обводнення торфовищ.

“Завдяки допомозі партнерів, зможемо показати результат та у майбутньому стати повноцінним членом Європейської родини”, – цитує Федоренка пресслужба.

Втім, українцям вже не раз доводилося спостерігати, як гучні заяви про “озеленення” економіки та наближення до європейських стандартів виявлялися банальним піаром. Чиновникам простіше звітувати про успіхи на міжнародних конференціях, аніж системно працювати над вирішенням екологічних проблем всередині країни.

Звісно, хотілося б вірити, що цього разу буде інакше. Але для цього державі треба не лише покладатися на міжнародних донорів, а й виділяти достатньо власних ресурсів на збереження природи. А головне – забезпечити прозорий моніторинг та підзвітність використання коштів, щоб гроші дійсно працювали на довкілля, а не осідали в кишенях нечистих на руку ділків.

Тож поки що ставимося до анонсованого проєкту ПРООН-GEF зі стриманим оптимізмом. І будемо пильно стежити, чи не перетвориться він на черговий “екологічний піар” замість реальних кроків з відновлення унікальних водно-болотних екосистем Півночі України.