Чи є лисяча загроза для мисливської фауни?

Про значну шкоду від рудої для вітчизняного мисливського господарства останніми роками було написано немало, але чомусь мені не зустрічалися на сторінках преси матеріали в яких заходило далі ствердних переконань, поверхневого аналізу польових спостережень чи просто звичайних домислів. Власне це і спонукало взятися за написання даної статті, адже нещодавно дійшли руки самому перевірити на міцність наведені факти та численні здогадки за допомогою наукових методик математико-статистичного аналізу. Одержані результати м’яко кажучи не залишили мене байдужим, тому й вирішив зробити спробу поділитися ними з вами. Завчасно прошу вибачення за цифрову дотошність, в свою чергу обіцяюсь прикласти максимум зусиль для оформлення поданої інформації в загальнодоступному вигляді.

Для досліджень були обрані центральні області країни – Вінницька та Черкаська. Динаміка чисельності лисиці в зазначеному регіоні, отримана з вільних джерел протягом 2000-2007 років, зіставлялася з динамікою чисельності польової мисливської фауни (рисунок). Звичайно не зовсім коректно наводити динаміку за такий короткий проміжок часу, оскільки зоологами встановлено, що в пульсації чисельності лисиці відмічається певна циклічність у 8-10 років з характерною 2-3-кратною амплітудою коливань. Теж саме, в різній мірі, стосується і інших популяцій тварин. Та справа не скільки в самій динаміці стільки в її кореляційних зв’язках зі змінами чисельності решти видів мисливської фауни. Останнє можна спостерігати зі зведеної таблиці досліджень.

Кореляційно-регресійний аналіз показників чисельності лисиці звичайної та мисливської фауни

агроландшафтів Центрального лісостепу України

Лисиця звичайна – типовий хижак-поліфаг, на харчування рослинністю переходить вимушено, в міру відсутності основного корму, але мишоподібні гризуни були і залишаються головним сегментом її трофічного ланцюга. Попри це, аналіз чисельності зайця-русака засвідчив її зворотній високий кореляційний зв’язок (r = – 0,791, при р < 0,05) з динамікою чисельності рудої.

Що це означає ?

Умовно кажучи, кореляція показує силу та напрям зв’язку між досліджуваними ознаками. В нашому випадку, при знаку «мінус» біля значення коефіцієнта кореляції, чисельність зайців знижувалася при зростанні чисельності лисиць в угіддях з частотою в 99,95% (100-0,05) випадків зі ста. Та це, шановний читачу, ще нічого по суті не значить. Адже кореляція, показуючи напрям та силу зв’язку, аж ніяк не доводить його причинності. Власне для цього й існують рівняння регресії. Але тут все вже надто складно, тому зупинятися на цьому, думаю, не варто. Тим паче, що показовим та найцікавішим для нас буде, розрахований в кінці всіх вищеперелічених математичних дій, коефіцієнт еластичності (Еср) – показник, який, при статистично значущому (рb) коефіцієнті регресії (b), вірогідно показує на скільки відсотків змінюється залежна змінна при зміні незалежної на 1%.

Тобто, виходячи з одержаних результатів, у 99,95% випадків зі 100 (рb < 0,05), з кожним зростанням поголів’я лисиць в угіддях на 1% від своєї чисельності – чисельність зайців (яких у рази більше) знижувалася на… 0,77% (Еср = -0,77) від власної кількості. Думаєте, руда вилучає молодняк? Сумніваюся, що в таких масштабах. Скоріше завдає стресу тваринам в період розмноження та лактації, який суттєво знижує відтворні якості популяції. До слова, чисельність русака ще в більшій мірі залежала від чисельності лисиці, яка була зафіксована роком раніше (r = – 0,921, при р < 0,01; в т.ч. Еср = -0,90). Це знову ж таки підтверджує мої здогадки, підкріплені поодинокими повідомленнями закордонних авторів, що на динаміку чисельності зайців лисиця, за підвищеної щільності виду, крім хижацтва, може чинити також значний опосередкований вплив шляхом створення звичайного «фактора турбування».

Агроландшафти Лісостепу України являються основними стаціями для трьох мисливських видів птахів родини фазанових, з яких куріпка сіра є аборигенним осілим видом, перепілка звичайна – перелітним, фазан звичайний, або кавказький – інтродуцентом з осілим способом життя. Аналіз чисельності популяції куріпки сірої також засвідчив про її високу обернену залежність від кількості лисиць в угіддях (r = – 0,809), за рівня значущості р < 0,05. Протягом восьми років, на одного хижака тут припадало від 1,6 до 4,4 ос. птахів. Втім, з аналізу графіка можна зробити висновок, що з початку 2000-х років стрімке скорочення чисельності виду відбувалося також за участі інших, доки невстановлених автором факторів. Варто відмітити, що на чисельність популяції куріпки не менший вплив здійснювала також чисельність лисиці, зафіксована роком раніше (r = – 0,788 при р < 0,05). Останнє дозволяє висунути аналогічні припущення про дію звичайного фактора турбування з боку хижака, котрий зокрема сприяє дезінтеграції осінньо-зимових зграй, а у весняний період перешкоджає швидкому формуванню батьківських пар птахів. Зростання чисельності хижаків, призводило до зниження кількості куріпок в угіддях у співвідношенні 1:0,85 відсотків.

Аналіз динаміки чисельності перепілки в польових угіддях навпаки засвідчив наявність середнього позитивного (r = 0,580) невірогідного зв’язку з кількістю лисиць в угіддях. Очевидно це можна пояснити виходячи з положень, що птах перелітний. Адже, з одного боку, найбільше хижацтво лисиця виявляє саме під час відсутності птахів, а з іншого – з поверненням останніх, ми не можемо надати об’єктивну оцінку всьому комплексу факторів, в силу яких повернулася конкретна кількість особин.

Найбільш показовою моделлю системи «хижак-жертва» є криві чисельності лисиці та фазана. Між кількістю птахів та чисельністю хижаків в угіддях зафіксований дуже високий обернений кореляційний зв’язок (r = – 0,919 при р < 0,01), у т.ч. в порівнянні з минулорічною чисельністю лисиць (r = – 0,816 при р < 0,05). На одну лисицю протягом досліджуваних років тут припадало від 0,2 до 1,4 ос. фазана. Примітно, що зі зростанням щільності хижаків з 1,1 до 1,5 ос./тис. га і більше (2003 рік) крива чисельності птахів у подальшому досить чуттєво реагувала зворотними коливаннями на динаміку щільності лисиці між 1,5 і 2,0 ос./тис. га (див. рисунок). При цьому, з появою кожного додаткового відсотка кумась в угіддях «загадково» зникали по два відсотки фазанів (Еср = -2,01, за максимального рівня значущості, р < 0,001; в т.ч. Еср = -1,76 з чисельністю лисиць роком раніше). Подібний зв’язок очевидно зумовлений особливостями біології видів, адже фазан, являючись не автохтонним видом, в умовах Українського лісостепу здійснює сезонні переміщення схожими типами угідь і сільськогосподарських посівів що й лисиця. За зазначених умов, у зимово-ранньовесняний період вони представлені заболоченими та чагарниковими ділянками суходолу, а влітку-восени – високорослими сільгоспкультурами, переважно посівами кукурудзи на зерно.

У зв’язку з вищепереліченими та поточними обставинами можна припустити, що стійкий тиск лисиці на популяції зайця-русака, куріпки сірої і фазана у Лісостепу України матиме місце й надалі. Власні багаторічні дослідження вказують на поступове зміщення характеру просторового розподілу згаданих видів від великих площ угідь з інтенсивним сільськогосподарським виробництвом до навколоселітебних (біля населених пунктів) територій та дрібних присадибних ділянок. В останніх тварини знаходять значно більше біорізноманіття кормових та захисних умов, в тому числі відчувають менший хижацький прес з боку лисиці, яка за цих самих умов переорієнтовується на переслідування більш доступних об’єктів харчування, в першу чергу, не знищених у процесі екстенсивного землеробства, мишоподібних гризунів.

Сподіваюся наведені матеріали переконають навіть найзатятіших скептиків у тому, що повсякденне регулювання чисельності лисиць в угіддях нині має бути фундаментальною основою, на ряду із боротьбою з браконьєрством та екологічно несумлінними сільгоспвиробниками, для відновлення популяцій польової дичини. І, оскільки з останніми боротися вкрай тяжко, а часто просто неможливо, першочергово варто сконцентруватися на тотальному переслідуванні рудої, а також ні в якому разі не забувати про єнотовидних та бродячих собак, котів, воронових птахів… Втім, це вже зовсім інша історія.

Василь Новицький, вчений-еколог

Джерело: “Всеукраїнська асоціація мисливців та користувачів мисливських угідь“