Губернатор японської префектури Акіта попросив допомоги у армії для боротьби з ведмедями, які цього року поранили вже 35 людей. Однак виявилося, що військові можуть лише допомагати мисливцям з транспортом і встановленням пасток. Про це повідомляє японське видання AERA Digital.
Ситуація в регіоні стала критичною — за один лише жовтень ведмеді напали на 35 людей, що є антирекордом. Губернатор Кента Сузукі, який сам колись служив у армії, звернувся до міністра оборони з проханням про допомогу. Але навіть він чітко розуміє: армія не зможе відстрілювати ведмедів.
Закон і реальність
У своєму Instagram губернатор пояснив, що японське законодавство забороняє військовим використовувати зброю для відстрілу тварин. Але навіть якби закон це дозволяв, технічно це майже неможливо.
Yasuo Tamaki, командир спеціального підрозділу з боротьби з бурими ведмедями на Хоккайдо, розповів про ключову проблему: армійська і мисливська зброя — це дві великі різниці.
Чому армійські гвинтівки не працюють проти ведмедів
Японська армія використовує автоматичні гвинтівки калібру 5,56 мм — стандартна зброя для бою з людьми. Вона розрахована на те, щоб пробивати бронежилети і поранювати противника. Але ведмідь — це зовсім інша справа.
Мисливці використовують набагато потужнішу зброю калібру 7,62 мм. Здавалося б, різниця всього 2 міліметри, але куля вдвічі важча і має зовсім іншу будову. Мисливська куля не гостра, а плоска або навіть увігнута зверху. Потрапляючи в ціль, вона розривається і завдає масивних внутрішніх ушкоджень, а не пробиває наскрізь.
Такі кулі називають дум-дум, і їх використання у військових конфліктах заборонене міжнародними конвенціями як негуманне. Але саме вони здатні зупинити ведмедя.
Навички важать більше за зброю
Навіть якби військовим дали мисливську зброю, вони навряд чи змогли б влучити в ведмедя.
“Навіть військовослужбовці, якщо раптом почнуть стріляти з мисливської зброї, напевно промахнуться”, — каже Тамакі.
Віддача від мисливської зброї набагато сильніша, а балістика куль зовсім інша. Навіть досвідчені мисливці, коли змінюють патрони, мають зробити 50-100 пострілів, щоб звикнути до нової зброї.
Але головне — це не просто влучити в ведмедя. Потрібно одним пострілом убити його, влучивши в мозок, серце або легені. Інакше поранений хижак може втекти в місто або, що ще гірше, накинутися на мисливця.
А військових навчають не вбивати, а ранити противника — це військова тактика, яка змушує ворога витрачати ресурси на порятунок поранених.
Що може дати армія
Тоді навіщо взагалі звертатися до армії? Справа в тому, що мисливцям потрібна не вогнева міць, а допомога з логістикою.
Японські мисливці використовують для відлову ведмедів великі металеві пастки у формі ящиків. Одна така пастка важить понад 200 кілограмів, для її встановлення потрібен автокран. Армія може допомогти з транспортуванням таких пасток, їх встановленням, патрулюванням і перевіркою.
Проблема старіння мисливців
За даними японського Міністерства навколишнього середовища, 60% мисливців у країні — люди старші 60 років. З кожним роком стає все важче знаходити тих, хто зможе полювати на небезпечних хижаків.
Тамакі бачить можливе рішення: якщо військовослужбовці отримуватимуть мисливські ліцензії, вступатимуть до мисливських товариств і вчитимуться три роки, вони зможуть стати повноцінними мисливцями на ведмедів.
Чому саме три роки? Тому що недостатньо просто навчитися стріляти. Потрібно вивчити місцевість, зрозуміти, як поводяться ведмеді в конкретному регіоні, як вони рухаються залежно від рельєфу.
“Навіть ми, хто довго полює на бурих ведмедів, вагаємося їхати в інші регіони, бо не знаємо їхніх особливостей”, — пояснює Тамакі.
Перші кроки
30 жовтня військовослужбовці з міста Акіта пройшли навчання у мисливців — їм показали, як встановлювати пастки і як захищатися від ведмедів. Це перший крок до можливої співпраці.
Головне, каже Тамакі, — налагодити постійний контакт між місцевими мисливцями та армією. Можливо, у армії є спеціальне обладнання, яке допоможе краще визначати місця для пасток. Але для цього потрібна довіра і взаєморозуміння, яке будується роками, а не днями.
Японський досвід показує: немає швидких рішень у боротьбі з дикими хижаками. Навіть армія не може просто прийти і вирішити проблему. Потрібні професійні мисливці, які знають свою справу, — а армія може лише допомогти їм працювати ефективніше.
Український контекст
Якщо в Японії обговорюють, як залучити військових до мисливської справи після служби, то в Україні ситуація склалася протилежна — мисливці самі стали воїнами. Орієнтовно 100 тисяч українських мисливців захищають країну від російського вторгнення, застосовуючи свої навички на фронті.
Досвід поводження зі зброєю, вміння орієнтуватися на місцевості, читати сліди, розуміти особливості рельєфу, маскуватися, терпляче чекати і діяти холоднокровно під тиском — все те, чому мисливці вчилися роками в лісах і полях, виявилося надзвичайно цінним на передовій. Багато хто з них служить у розвідувальних підрозділах, снайперських групах, стали інструкторами зі стрілецької підготовки.
Після перемоги саме ці люди повернуться до мисливського господарства, принісши з собою не лише військовий досвід, але й розуміння цінності організації, дисципліни та професіоналізму — якостей, які зроблять українську мисливську спільноту ще сильнішою.