Йосип Геде керував 47 років товариством мисливців та рибалок у Великій Доброні
– Ці п‘ять знімків є ілюстрацією того, як у звичайному закарпатському селі проходять звіти та вибори в такій громадській організації, як товариство мисливців і рибалок. Про свою дотеперішню роботу на цій посаді звітував перед присутніми Йосип Геде, один із ветеранів цього руху не тільки Ужгородщини, але й у всьому краї. На чолі “вадасів” і рибалок він перебував аж 47 літ, – пише Михайло КОЗАР у статті опублікованій на сайті “GROZA – NEWS“.
За словами журналіста, зважаючи на поважні літа, Йосип Геде вирішив свій багатющий досвід передати рідному … сину Ласлу. Останній чемно подякував за довір‘я та коротко виклав своє бачення цієї роботи. Однак якщо певну частину присутніх влаштували такі плани на перспективу, то деякі сельчани повважали, що можна було вчинити альтернативні вибори мисливського голови. Кандидатури б знайшлися. А якби голосували таємно, то не виключено, що здобути мандат голови товариства могла навіть інша людина.
Виступаючі, зокрема, представник дозвільної системи ГУНП у Закарпатській області Сергій Сабадош, підприємець Міклош Ур та інші свою акцентували на тому, що мисливці та рибалки найперше мають проявляти активність у боротьбі з браконьєрством, бо дотепер у В. Доброні цьому приділялося уваги не стільки, як того хотілося б. Необхідно заслін поставити й такому явищу, як полювання у нетверезому стані (не тільки тут, але й у інших товариствах). Та й чи зможе, приміром, ситуацію контролювати Ласло Геде-молодший, якщо він, за словами деяких місцевих, довгий період, інколи навіть по-півроку, знаходиться на заробітках за кордоном?
– У цьому аспекті виникають також інші аналогічні питання. А безконтрольність, як правило, призводить до вседозволеності. Коли ж зброя у руках – це вкрай небезпечно, що розуміють, слід сподіватися, усі “Великодобронські активісти не проти, щоби цей 37-річний чоловік очолював товариство, але прикро, що вибори відбулися безальтернативно, можливо, що хтось би мав інше, більш сучасне бачення роботи на подальшу персективу цієї громадської організації одного з найбільших населених пунктів Ужгородського району, – ділиться своїми міркуваннями один із мисливців, якого із товаришем ледь не “забули” запросити на звіти й вибори. – Було це зроблено свідомо чи випадково – не зрозуміло”, – пише Михайло КОЗАР.
Наразі сільське товариство налічує понад 35 мисливців і рибалок, з-серед яких чимало також кандидатів. А загалом зброю мають право зберігати, носити та із нею ходити на полювання двадцять із гаком сельчан. Відтак площа угідь, де можна “цілитися” у звірину, сягає понад 3600 гектарів – територія немала. Але біда в тому, як висловився у приватній розмові ветеран-мисливець Й. Геде, що звірини на полях і довколишніх лісах, навіть риби у річках меншає щороку. Уже скоро, кажучи умовно, не буде в що стріляти. Однак це аж ніяк не знімає відповідальність із людей, які мають квитки членів товариства мисливціві і рибалок, бути в населеному пункті взірцем і прикладом для інших.
– І насамкінець. Стосовно того, хто запросив на збори кореспондента, то треба сказати, знаходить теми він сам. Є ж така приказка: журналіста ноги годують. І сюди, у це прикордонне село, приїхав із власної ініціативи. Це відповідь тим, хто бажав знати, звідки у автора цих фоторядків інформація про великодобронські звіти та вибори. Особисто я таємниці на звітно-виборних зборах не побачив ніякої. А коли б іще більше було гласності з вибором нового керманича мисливського осередку – усе вийшло б чудово. Як працюватиме пан Ласло на новій посаді – покаже час, – зауважив журналіст.
Насамкінець пан Михайло у своїй статті зауважує: “Що ж, великодобронці, полюйте, але не забувайте, що у вас на руках легальна зброя. Мисливська…”
Фото: Михайло КОЗАР