ЗМІСТ
Ліс – привабливе місце для полювання. Адже в лісі водяться вальдшнепи, рябчики, не кажучи вже про кабанів або оленів. Але копитні тварини – все ж таки прерогатива «обраних», більш досвідчених мисливців: по птаху умільців набагато більше.
Але ліс – це куди більш цікаве і непросте місце, ніж, скажімо, поле або луг. У лісі росте безліч дерев, які мають властивість відбивати звук – створювати відлуння.
До цього всього в лісі постійно панує мертва тиша: десь далеко зрідка свист якоїсь пташки. У той час як на болоті або лугу постійно лунають якісь сплески, шуми вітру, крики чайок або ворон. Все це маскує необережні кроки мисливця. У лісі таких помічників у людини з рушницею немає.
Відлуння – найбільше демаскування: необережний сторонній шум – і все пропало. Сторонній людині такі дрібниці здадуться смішними, але досвідчений мисливець прекрасно розуміє, яку небезпеку в собі таять гілки і опале листя. Дикі птахи вловлюють найменший шурхіт на відстані десятків і навіть сотень метрів: надзвичайно розвинений слух і дотик. Другого шансу мисливцеві вони зазвичай не залишають: необережний шерех – птах відлітає геть. Напевно своїми якимись «сигналами» вона проінформує про вас «колег»: залишиться сидіти мисливцеві марно до другого пришестя. Отже, які небезпеки нас чекають під час полювання в лісі?
Сухі гілки
Це показник. Якщо якась людина необережно топчеться по сухих гілках – то це точно не мисливець. У будь-якого представника мисливського товариства просто кішки на душі шкребуть, коли він чує подібні «звуки». Один тріск, другий, третій … ну що з такого нездари взяти? Мисливець з досвідом неодмінно прокладе собі маршрут так, щоб не створювати хрускіт гілок. Їх можна акуратно прибрати з певних ділянок землі заздалегідь, можна вибрати більш вдалу стежку. В крайньому випадку – спорудити курінь, відмовитися від полювання з підходу, і всю ніч вартувати дичину в курені. Витримка потрібна залізна, але ж і полювання з підходу – теж випробування не для людей зі слабкими нервами. Будь-якими способами слід уникати хрускоту гілок в найвідповідальніший момент.
Чим же небезпечний цей хрускіт? Найкращий приклад – чи то реальний випадок, чи то байка (але вельми реалістична), що відбулася під час полювання на глушця (не в Україні. У нас цей птах занесений до Червоної книги. Полювання на нього заборонено). Група мисливців зібралася вночі полювати на глушця. Як водиться, з настанням темряви в осиковий гай попрямувала група людей з рушницею. Якраз долинало токування на деревах. Акуратними, повільними, безшумними кроками рухалася група до птахів. Один з них не помічає і наступає на трухляву гілку: не тільки її ламає, а й сам падає щодуху на землю. Пролунали грюкання крил, глушці кулею розлетілися з гаю. Мисливці покидали рушниці, сіли на землю і пролунав гомеричний регіт. Всі розуміли: полювання на сьогодні завершене. Нітрохи не меншою обережністю наділені тетерева, рябчики та інша братія.
Опале листя
Не меншу небезпеку становлять сухе листя. Ось тільки мисливцям з ними справлятися куди важче, ніж з гілками. Осінь – найцікавіша пора для полювання в лісі. Якраз починається сезон літньо-осіннього полювання на борову дичину. Знову починають токувати тетереви і глушці, нехай і не так завзято, як навесні. Починає бігати між сосен і беріз рябчик: того й гляди, налякаєш цю рябу з коричневим пташку. Тільки вальдшнепові на вечірній тязі рішуче все одно: шарудимо ми ногами по опалому листі чи ні. Влітку і навесні такої напасті не було: земля була вкрита мохом, травою, торішньою хвоєю. Коли нога ступала на землю, ніякого особливого шереху чутно не було. Але і було полювання під забороною.
Чим листя небезпечне? Листя просто неможливо зі свого шляху прибрати. Його занадто багато лежить на землі, і кожен день його падає ще більше. Це сильно обмежує можливості мисливця. Але робити нічого. Потрібно вибирати ділянки, вільні від сухого листя. Хороший здобувач знайде вихід з будь-якої ситуації.
Власний одяг
Ви собі навіть не уявляєте, яку «інформацію» птахам і іншим лісовим тваринним несе одяг мисливця. Основне правило: верхній одяг, спідній і навіть головний убір неодмінно повинні бути вивітрені при поході в ліс. Інакше варто зловити «вдалий» напрям вітру, і людський дух разом з його поривами помчить на сотні метрів. І птахи, і тварини неодмінно відчують людський запах, і полювання буде закінчене.
Але найгірше – інший момент. Якщо випадково вдариться об пряжку ременя фляга, трісне шов або того гірше – задзвонить мобільний телефон, це в лісі буде страшніше людського запаху. Птахи не так ласі на запахи, але зате слух у них дивний. Рябчик неодмінно стежить з гілки і помчить вдалину на багато сотень метрів. Мисливець його і не побачить. Дикі тварини взагалі вкрай обережні. Їх побачити – велика удача для туриста. А для мисливця величезна праця – їх підманити. Але такими нехитрими прийомами можна все зіпсувати.