Володимир, мисливець з Харківської області, поділився з “Криницею мисливця” своєю історією життя в окупації та незаконного вилучення у нього зброї російськими загарбниками. Його свідчення – це застереження для всіх мисливців на тимчасово окупованих територіях.
З перших днів повномасштабного вторгнення Володимир опинився в окупації. Його селище на Харківщині, розташоване всього за 6 км від кордону з РФ, росіяни захопили блискавично. Спочатку через населений пункт проходили регулярні частини, потім – росгвардія, а згодом контроль перебрали бойовики з так званих “Л/ДНР”.
“В червні я перебрався правдами-неправдами до Харкова. В окупації залишилася моя жінка і моя хвора лежача мати. Можливості їм виїхати не було,” – згадує Володимир. Сам він потрапив до лікарні з інфарктом.
Тим часом в селищі розгорнувся справжній терор. Після ліквідації місцевого гауляйтера росіяни почали “зачистки”. Особливо полювали за родичами учасників АТО/ООС, колишніми правоохоронцями і мисливцями.
“Дуже багато пішли до них на співпрацю. В тому числі працівників поліції, державних службовців. Тобто списки мисливців вони могли отримати з офіційних документів і усно від місцевих колаборантів,” – розповідає Володимир.
Загарбники діяли як каральні загони. Перекривали вулиці, вривалися в будинки, вимагали відкрити сейфи зі зброєю. “Вони там зібрали все це, в машини погрузили і все. Ми більше не знали, куди вони її вивезли, де вона знаходиться,” – ділиться гіркими спогадами мисливець.
За словами Володимира, окупанти вилучили до 80% зброї у місцевих мисливців. У нього самого забрали 3 рушниці. Ніяких документів про конфіскацію не видавали, на запитання відповідали, що “колись, може, повернуть”.
Вкрадену в людей зброю росіяни звозили до захоплених відділків поліції, кидали купами в оглядові ями та підвали. Умови зберігання – жахливі. Чи вціліє зброя – велике питання.
Читайте також: Мисливці ініціюють присвоєння звання Героя України Анатолію Кульгейкові
Після деокупації Володимир звернувся із заявою про незаконне вилучення майна. Відкрито кримінальне провадження. Кілька разів зброю нібито навіть знаходили, обіцяли повернути власникам, але досі ніхто нічого не отримав.
Володимир застерігає мисливців на окупованих територіях: єдиний спосіб вберегти зброю – надійно сховати. Інакше – конфіскація і тортури з допитами. “Якщо такої змоги нема, то краще їм віддати ту зброю і цілішим будеш. А проблеми можуть бути дуже серйозні. Вони ні з ким не панькаються,” – радить чоловік.
Ця історія – болюча, але важлива. Вона показує справжнє обличчя окупантів, які топчуть закон і права людини. І вкотре доводить – росіянам не місце на нашій землі! Україна обов’язково переможе, а постраждалі громадяни повернуть своє законне майно. Бажаємо Володимиру і всім нашим мисливцям сил, витримки і віри в ЗСУ. Все буде Україна!
2 коментарі до ““Ми не знали, куди вони її вивезли”: історія мисливця про конфіскацію зброї окупантами на Харківщині”