Через тиждень після офіційного завершення полювання мисливці вирушили на снігові простори Петропавлівщини, щоб допомогти перезимувати диким тваринам. Вони заздалегідь потурбувалися про гостинці для зайців, косуль, птахів. Для них приготували кукурудзу, пшеницю, сіно, – пише видання Петропавлівка.City.
Цього року зима морозна й сніжна, до того ж погода часто змінюється. І як наслідок –сніг вкрився міцною кіркою: зайцям не вдається дістатися ні до озимини, ні до сухої трави. Мисливці розсипають зерно понад кущами й деревами, жмутки сіна розвішують на кущах, щоб було легко дістати й сіно трималося, навіть коли сніг розтане.
– Цього дня на свої угіддя вийшли й мисливці з інших бригад – Троїцького, Богинівки, – розповідає бригадир Роман Корнілов. – Ми сьогодні не можемо добратися, на жаль, до своїх кормушок в балках, тож розкладаємо зверху по лісосмугах. Викладаємо й шматки солі-лизунця й помічаємо, що за пару тижнів його не стає.
Окрім підкормки звірям , цього дня у мисливців заплановано санітарний відстріл лисиць, які є переносниками сказу. У цей день на свою дільницю приїхали утрьох – Роман Корнілов, Георгій Феденко, Олександр Смирний. Голова бригади Михайло Гаврилюк та й деякі інші члени бригади знаходилися в шахті на зміні.
– Зазвичай виїжджаємо невеликими групами, – пояснює Роман. – Всією бригадою зібратися важко. Ми ось звикли у такому складі. Був у нас ще один товариш Олександр Сидоренко, мисливець-фанат, завжди виїжджали разом й полювати, й підгодовувати тварин. На жаль, Олександр помер минулої зими. Тепер ми виїжджаємо у такому складі.
Кожна бригада виконує ще одне важливе завдання – розкладають вакцину, яку видає ветеринарна служба, лисицям. Якщо вакцина потрапить до хворих тварин – відразу помирає. На здорових препарат не діє. 
Вся територія району поділена на дільниці між бригадами. Кожна ділянка близько 2000 га.
Бригада Романа Корнілова займає місцевість між селами Старий Колодязь та Осадче. За нею починається Харківська область.
Незважаючи що доводиться їхати за 30 км від районного центру, мисливці із нетерпінням чекають вихідного дня, щоб виїхати на полювання. Про свої враження від навколишньої краси розповідають із захопленням, не соромлячись високих слів.
– Особливо гарно виглядають лісосмуги та балки, коли звечора був туман, а за ніч вдарив мороз. Вранці приїжджаємо і дух захоплює від побаченого! Такий лапатий іній на деревах! – ділиться враженнями Роман.
– Реально красиво! – підхоплює Олександр. – Розумієш, що заради цього варто рано прокидатися й їхати сюди. А ще хочеться оберігати всю цю красу. Тому й підгодовуємо взимку жителів цього краю.
Турбує мисливців те, що молодь неохоче йде в мисливство, що захоплення їх дещо інші, віддалені від природи.
Відзначають мисливці, що останнім часом під керівництвом голови районного товариства УТМР Анатолія Жили діяльність організації упорядкувалася, всі бригади діють злагоджено: кожна має свою територію, на якій полюють і про яку турбуються.
– Сходжено, здається, кожну балку, знаєш кожну стежку в своїй окрузі, – говорять мисливці. – А все ж хочеться знову прийти сюди, втомлюватися дорогою і відчувати задоволення від полювання і від всього, що нас оточує.