Кожен мисливець мріє взяти участь у мисливській поїздці до Африки, сафарі. Звичайно, зараз «сафарі» частіше означає цілком мирні і порівняно недорогі екскурсії в дику природу, на яких фотографують звірів. Проте, у деяких країнах розвинулася ціла індустрія сафарі з досвідченими гідами.
Водночас, первісний зміст слова сафарі і сьогодні не втратив свого значення. Зараз проведення полювань – процвітаюча і навіть розвивається галузь туристичного бізнесу, що приносить чимало коштів до бюджету багатьох країн Африки. Найбільш популярними серед любителів африканського полювання є ПАР, Намібія, Ботсвана, Танзанія, Мозамбік, Замбія, Зімбабве, Камерун, ЦАР. В інших країнах, де дозволений мисливський бізнес, він розвинений набагато слабше через загальну нерозвиненість туристичної інфраструктури, несприятливої обстановки для туристів, а часто і через погане збереження дикої природи.
Якісне африканське полювання в наш час, як і раніше, по кишені дуже небагатьом. Вартість трофеїв хоча й сильно різниться, все ж дуже значна (починається з 150-200 дол. за таку здобич, як павіани або дрібні антилопи і сягає десятків тисяч дол. за слона, носорога або лева). Вартість обслуговування та проживання в мисливському таборі можна порівняти з проживанням в 4-5-зірковому готелі (в середньому 250-300 дол. на добу, хоча це залежить від багатьох факторів). Відповідно, загальна вартість пакету сафарі рідко буває менше 6-7 тис. дол. не рахуючи авіаквитків.
Як правило, клієнтові не дозволено полювати поодинці – його супроводжує професійний мисливець, в обов’язки якого входить доставити гостя безпосередньо до місця полювання, забезпечити йому правильний підхід до справи і вказати, в якого саме звіра слід стріляти. Це важливо, адже далеко не кожен приїжджий мисливець може, наприклад, відрізнити самця від самки з великої відстані. Крім того, важливо вибрати серед стада найбільш цінний трофей. Якщо мисливець досвідчений і не потребує подібних інструкцій, професіонал все одно супроводжує його – формально він повинен контролювати кожен постріл клієнта. Це допомагає, в ряді випадків, уникнути браконьєрства.
При полюванні на небезпечну здобич професійний мисливець зобов’язаний страхувати клієнта, прикриваючи його вогнем своєї зброї у разі атаки пораненого звіра. Така допомога потрібна нерідко – за статистикою, приблизно кожен четвертий постріл по слону призводить до нападу товстошкірого. Втекти ж від нападника слона практично неможливо.
Крім професійного мисливця, до складу групи зазвичай входить 2-3 людини допоміжного складу – як правило, з місцевого населення – провідники, носії тощо. Найбільш почесними трофеями вважаються представники так званої великої п’ятірки (англ. Big Five) – африканський буйвол, слон, лев, леопард і носоріг. Це звірі, полювання на яких пов’язано з найбільшою небезпекою. Як не парадоксально, але найнебезпечнішими в «п’ятірці» вважаються не лев або слон, а буйвол і леопард. Саме на долю цих двох звірів припадає більша частина нещасних випадків.
Про мисливця, який здобув хоча б по одному представнику усіх видів «п’ятірки» кажуть, що він зібрав «великий шолом».
З екологічної точки зору сафарі, у разі відповідальної організації, може бути навіть корисною формою туризму, оскільки для проведення мисливських сафарі місцевість повинна залишатися по можливості недоторканою.
Це відео звичайно не передає повного відчуття полювання, але режисер дуже близько до цього підійшов.
Джерело: wikipedia.org.
