На Сумщині прощалася із мисливцем, захисником Батьківщини Дмитром Кнуренком
Напередодні, 11 жовтня 2023 року, провели в останню путь Дмитра Кнуренка, який загинув на Донбасі. Про це повідомляє видання «Данкор онлайн».
3 жовтня 2023 року Дмитро Кнуренко – стрілець-санітар штурмового батальйону загинув на території Донецької області, при захисті Батьківщини. Загинув, виявивши стійкість і мужність, під час виконання бойових завдань. Без батька залишилася неповнолітня донька, без сина – згорьовані батьки, без старшого брата – сестра… Він був чоловіком відкритої душі, яка завжди намагалася підтримати та допомогти дорогим людям. Щирі співчуття всім, хто знав і любив Дмитра Олександровича.
КНУРЕНКО ДМИТРО ОЛЕКСАНДРОВИЧ народився 11 липня 1972 року у селі Пирогівка Шосткинського району. Через рік родина переїхала до нашого міста, де пройшло дитинство Дмитра. Після навчання у загальноосвітній школі № 2 юнак поступив до Шосткинського професійного училища та здобув кваліфікацію «Слюсар з ремонту колісних транспортних засобів». Деякий час працював на місцевому підприємстві, потім був призваний для проходження строкової служби у складі військово-повітряних сил. За все життя Дмитру довелося працювати у багатьох місцях, але він ніколи не зраджував улюбленому фаху – водінню. За словами знайомих, він був професіональним водієм високого класу. Не дивно, що в перші місяці повномасштабної російської агресії саме йому була доручена відповідальна та небезпечна справа – перевезення продуктів до інших населених пунктів, які їх дуже потребували. Інколи поїздки проходили під гул гармат і обстріли рашистів.
«Гарячий, запальний, товариський, відкритий», – такими словами згадують Дмитра Олександровича рідні. У вільний від роботи час чоловік цікавився рибальством і мисливством і досяг в цьому значних успіхів. Його «трофеям» міг позаздрити будь-який мисливець, а набутий досвід був безцінний. Саме це стало одним з головних мотивів, коли наш земляк вирушив до військоммату та записався добровольцем. «Не можу ховатися за спинами своїх друзів і сидіти вдома! Я потрібен на фронті, я – гарний мисливець… Хлопцям без мене важко», – говорив він родині. Влітку минулого року він був призваний на військову службу. За бойовий псевдонім обрав «Hunter” (Мисливець). Після Перемоги та повернення з фронту мріяв побудувати просторий і затишний будинок, в якому б збиралися найближчі люди – родичі, друзі, бойові побратими.
Низький уклін.
Вічна подяка і вічна пам’ять.