“Не знищуйте перспективу”: запальна дискусія навколо генетики благородних оленів

Запальна дискусія навколо генетики благородних оленів серед мисливців виникла через одне фото. Більше 200 реакцій та 107 коментарів на сторінці Криниця мисливця у Фейсбук. Зображений на світлині молодий самець благородного оленя має аномально великі перші роги. Одні вбачають в цьому перспективність, інші – прояв хвороби та виродження. Кому вірити і як оцінити таку генетичну аномалію?

Хвалять чи картають?

“Це може бути перспективний “шпичак” з хорошою генетикою, його треба берегти”, – переконаний досвідчений оленяр Дмитро Русанов. За його словами, перші роги несуть менше інформації про перспективність ніж другі, а також потрібно дивитись на череп. – На малому черепі, не виростають великі роги, – констатує Русанов.

Проте частина мисливців схиляється до думки, що величезні роги в однолітка – це радше прояв хвороби. “У шпичаків перші роги до 20 см. Тут же півметра! Щось тут не так”, – зауважує Вадим Чекаль.

На думку Русанова, саме такі екземпляри, звичайно якщо йдеться про унікальні генетичні особливості, могли б дати потомство з видатними трофеями. “Треба рятувати генофонд, а не знищувати його! Деякі мисливці звертають увагу тільки на роги під час полювання, а загальний стан тварини, зокрема її малий розмір, не беруть до уваги,” – наполягає він.

Чиє твердження вірніше?

З одного боку, справді трапляються випадки, коли у молодих оленів природним чином формуються аномально великі роги. В більшості випадків – це може вказувати на унікальний генотип, придатний для селекції.

Проте за літературними даними, у однолітків благородного оленя роги перевищують 15-20 см вкрай рідко.

“Таких “спичаків” треба відстрілювати як селектів, щоб запобігти поширенню вадливих генів”, – зауважує Борис Романишин.

Отже, хто з учасників дискусії має рацію – наразі годі визначити однозначно.

Оцінка потребує досліджень

“Щоб об’єктивно оцінити перспективність чи шкідливість такого генотипу, треба провести комплексне вивчення, включно з генетичним аналізом”, – слушно зауважує Анастасія Матвієнко.

Справді, аби зрозуміти природу аномальних рогів та дати обґрунтовані рекомендації щодо подальшої долі подібних екземплярів, необхідні спеціальні дослідження. Адже за вдалими мутаціями може стояти як геніальність, так і виродження.

Тож, можливо, варто послухати пораду Дмитра Русанова: “Не поспішайте знищувати цінний генофонд! Давайте спочатку розберемося”. А поки що – триває запекла дискусія фахівців…