Одна універсальна чи різна на кожен вид полювання: скільки рушниць потрібно мисливцеві?

Це питання вже не одне століття турбує мисливців усього світу. Теоретично, кожне полювання потребує своєї зброї. Багаточисельні настанови радять мати потужну нарізну зброю для полювання на копитних і крупних хижаків, важку дробову рушницю для полювань на токах і перельотах, легеньку рушницю для літньо-осіннього полювання по виводкам і болотній дичині та дрібнокаліберну гвинтівку або рушницю 32-28 калібру для промислового полювання на хутрового звіра. В книгах, виданих 50-100 років тому, рекомендувалося мати й дальнобійну гвинтівку для полювання на птахів і великих звірів. І це далеко не повний перелік необхідної мисливцю зброї.

А колишній радянський, а нині український мисливець зазвичай позбавлений можливості дотримуватись цих рекомендацій. Адже навіть у далекі застійні часи, коли ціна середньої рушниці не перевищувала місячної зарплатні робітника, не всі могли дозволити собі мати декілька рушниць, а вже стосовно нарізного й говорити не доводилось. Сприяла цьому й таємна настанова МВД – «один мисливець – одна рушниця». (Навіть горезвісні залізні скрині виготовлялись під одну рушницю).

Сьогодні вирішується багато питань з придбання зброї, полиці магазинів заповнені різноманітними моделями як гладкоствольної, так нарізної зброї. Але пізно, панове! Озирніться навкруги, погляньте на своїх друзів-мисливців. Чи багато хто зможе за простеньку рушничку викласти суму із чотирма нулями або заплатити декілька тисяч за примітивний (перероблений із військового зразка) мисливський карабін?

Отже, більшості українських мисливців ще довго доведеться задовольнятися однією рушницею – тією, що в них є, і на питання, поставлене у назві цієї статті, сміливо можна відповісти у стилі поганої реклами – одна рушниця на всі полювання.

Ось під такою назвою автор і насмілився дати декілька рекомендацій, заснованих на своєму особистому досвіді та досвіді інших мисливців, висвітленому у мисливській літературі, виданій за останні сто років.

Вибір універсальної рушниці
Якщо рушниця у вас уже є і купувати іншу ви не збираєтесь, то ця частина має в основному теоретичний інтерес. Проте якщо придбання рушниці – справа вирішена, то зупинити свій вибір краще на міцній і надійній рушниці 12 калібру типів ІЖ-12, ІЖ-27, ІЖ-54, ІЖ-58 або ж ТОЗ-34, що не поступається їм за міцністю. Якщо дозволяють кошти, непогано взяти МЦ-6.

Тут немає сенсу багато розповідати про те, як вибирати рушницю за всіма рекомендаціями (це неодноразово описувалося і в мисливській літературі). Головне – рушниця повинна бути технічно справною та не спрацьованою. Від придбання маловідомих та іноземних моделей краще відмовитись, оскільки перед більшістю мисливців у випадку їхньої поломки постануть нездоланні труднощі з ремонтом, та й ціна таких рушниць у декілька разів вища, ніж серійних вітчизняних.

Якщо є можливість вибору, перевагу слід надати вертикалці (чому, буде зрозуміло далі).

Отже, рушниця у вас є. Припустимо, що це широковідома модель ІЖ-27 (саме із такою рушницею автор полює вже декілька років). Усе сказане нище певною мірою стосується всіх серійних вітчизняних мисливських рушниць.

Від будь-якої серійної рушниці можна домогтися універсальності, правильно пристрілявши її та підібравши відповідний набій для різних полювань. Практично будь-яка рушниця, чи це найдешевша куркова «тулка», чи славнозвісний «Голланд», забезпечує надійне ураження дичини дробом на дистанції, не більше 40-50 метрів. Мисливцеві лише треба не пошкодувати часу на підгін і пристрілювання рушниці. Дуже допоможе виготовлення ложі за індивідуальним замовленням, але це недешево. Більшості мисливців доведеться обмежитись змінним амортизатором, товщину якого можна змінювати залежно від одягу стрілка.

Основну увагу слід приділити пристрілюванню рушниці, оскільки кожна потребує свого індивідуального заряду. За звичайного свердлування стволів – лівий (нижній) напівчок і правий (верхній) чок, від рушниці слід домогтися середньої кучності 60 % для напівчока та 70 % для чока. При цьому різкість бою повинна бути найбільшою. Порядок пристрілювання та підбору заряду описані в багаточисельних статтях і книгах. Отримавши потрібні результати і прийнявши отриманий заряд та снаряд за базові, час розпочати спеціальне пристрілювання рушниці, в результаті якого мисливець підбере найбільш міцний і дальнобійний набій для полювання на перельотах, токах тощо. Нескладно підібрати й відповідні снаряди дробу та заряду пороху для різних «короткобійних» набоїв.

Головне – це серйозний підхід до пристрілювання рушниці. Стрільба повинна вестись по стандартній мішені, і всі результати підраховуватись із максимальною точністю. В результаті розрахунків виводяться середні показники із серії пострілів однаково спорядженими набоями. Пристрілювання слід здійснювати в ту пору року, в яку передбачається полювання.

Аналогічно підбираються зменшені заряди пороху та дробу для спорядження «економічних» набоїв для відстрілу дрібної, неполохливої дичини.

Закінчивши пристрілювання та узагальнивши всі результати, мисливець зможе спорядити для своєї рушниці набої, що забезпечують зі стандартних стволів як дальній і кучний бій рушниці, так і широкий, рівномірний осип.

Це перший крок до досягнення «універсальності» рушниці. Наступний етап – це пристрілювання рушниці картеччю, тут треба домагатися максимально кучного та різкого бою. Ідеальною при стрільбі на 35 м є 100 % кучність, коли весь заряд повинен укладатися в коло діаметром 75 см. Домогтися цього цілком можливо, підбираючи узгоджену картеч і враховуючи деякі особливості її спорядження. Картеч зберігає свою убивчу силу далеко від граничної для дробу 50-метрової позначки, тому при пристрілюванні картеччю, крім усього іншого, слід визначити й максимальну відстань можливої стрільби по цілям різної величини. Адже часто на полюванні неможливо підійти до птиці чи звіра на дистанцію вірного пострілу, а упускати трофей не хочеться. Навіть однієї крупної картечини (9 шт. на заряд) достатньо, щоб звалити крупну птицю (гусака, глухаря) на дистанції 100 м, іноді й більше метрів, у випадку ж промаху – дичина залишається неушкодженою.

Пристрілювання слід проводити крупною й дрібною картеччю, що найбільш підходить до стволів рушниці.

Однією з найвідповідальніших операцій є пристрілювання рушниці кулею. Стріляти нею більшості мисливців доводиться рідко, переважно на облавних полюваннях, де від точності та результату пострілу залежить дуже багато. Один промах може звести нанівець багатоденну роботу єгеря, мисливствознавців і команди мисливців.

Підготовку до пристрілювання починають з вибору з великої кількості наявних у продажу різноманітних типів куль тих, що найбільш вас влаштовують. Тут слід надати перевагу важкій кулі з великою зупиняючою дією. Добра напівоболонкова стрілоподібна куля, здатна витримувати посилені заряди пороху, але при влученні у звіра значно деформуватися і навіть розпадатися на окремі частини. Більшість куль, що випускаються у промисловості та виготовляються мисливцями, забезпечують надійне ураження звіра на дистанції 35 м, а далі стріляти забороняють чинні правила колективних полювань.

Під час індивідуального полювання на звіра можливі ситуації, коли стріляти доводиться і набагато далі від 35 м. Тому пристрілювання рушниці кулею слід здійснювати на декількох дистанціях (35, 50, 70, 100 м). Для пристрілювання й полювання, звичайно, треба вибрати якусь одну модель кулі й користуватися нею постійно. Існує думка, що кулі, випущені з гладкого ствола, не можуть дати кучний, точний і постійний бій. Це невірно, і яскравим підтвердженням тому є сучасні артилерійські гармати, що мають гладкий ствол і справжню снайперську точність бою. Вся справа в конструкції снаряду (кулі), точності підбору заряду, ретельності спорядження та конструкції прицільних пристроїв.

На сьогодні розроблені типи куль для мисливських рушниць, що не поступаються на дистанції 100-150 м за точністю бою нарізній зброї та мають достатню швидкість і зупиняючу силу. Однією із них є куля Полєва, яка дає при стрільбі на 100 м розкидання, що не перевищує 10 см у діаметрі та пробиває сосновий брус 150 мм.

Значно полегшує пристрілювання рушниці кулею використання різноманітних прицільних пристроїв: відкритих прицілів типу гвинтівок, діоптричних прицілів різноманітних конструкцій і, звичайно, прицілів оптичних.

Найпростішим і доступним є відкритий приціл. Для його виготовлення і встановлення від мисливця вимагаються мінімальні слюсарні навики, а при встановленні відкритого прицілу без них можна обійтися – просто приклеїти до прицільної планки рушниці цілик і мушку будь-яким сучасним міцним клеєм.

Більш досконалим є прицільний пристрій, що має підйомну планку та рухливу мушку. Мисливські рушниці при стрільбі кулею через неможливість збільшення початкової швидкості мають круту траєкторію польоту кулі, і підйомний цілик дозволить при пристрілюванні зробити на ньому позначки для різних дистанцій. Знадобиться він і для стрільби картеччю, яка має ще більш круту траєкторію польоту.

Все сказане рівною мірою стосується й діоптичних прицілів. При стрільбі на далекі дистанції перевага за рушницями з вертикально спареними стволами, оскільки вертикальні відхилення через неспіввісність каналів стволів легше компенсувати при пристрілюванні, ніж у рушниці з горизонтально спареними стволами. В крайньому випадку, пристрілювати на дальню дистанцію можна один зі стволів.

І, звичайно, найдосконалішим прицілом є оптичний. Приладнавши його до своєї рушниці, мисливець не лише розширює його можливості при стрільбі кулею на дальні й ближні дистанції, але й з успіхом може застосовувати цей пристрій під час полювання на дрібного хутрового звіра, на рябчиків, а також під час полювання на тетерукових і глухариних токах.

З недовірою посміхатися, побачивши оптику на гладкоствольній рушниці, може лише людина, яка ніколи не пробувала використовувати її на полюванні. Можливість повалити влучно випущеною кулею мешкаючу далеко в полі лисицю або зрізати з верхівки сосни допитливого глухаря є у будь-якого мисливця, який вірить у можливості своєї рушниці.

Все перераховане вище впритул наближає вашу рушницю до універсальної зброї для полювання, що відповідає різноманітним вимогам.

Є й інші пристрої, що роблять звичну для вас рушницю ще більш універсальною. У багатьох країнах до гладкоствольних рушниць випускаються вкладні нарізні стволики під наявні мисливські набої. Використовуючи два таких стволики, у лічені секунди встановивши оптику, можна перетворити звичайну двостволку в штуцер, придатний для полювання для будь-якого із наших звірів. Проте, на жаль, це не для нас. У нашій країні використання вставних стволиків карається за законом. Адже заводське виробництво нарізних стволів значно простіше, ніж гладких, і собівартість їх невелика. Забезпечити ними мисливців було б нескладно.

Ось і відповідь на питання: скільки рушниць потрібно мисливцеві? При великому бажанні можна обійтись і одним. І так, напевно, буде до тих пір, поки до мільйонної армії законослухняних власників «універсальної» зброї влада буде ставитись, як до потенційних злочинців і свято дотримуватись заповідей «розвинутого соціалізму» – «як би чого не вийшло» та «не пускати».

Віктор ВІКТОРОВ,
Лісовий і мисливський журнал”,
2006

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *