Пероральна імунізація лисиць: Реальність за фактами і цифрами

В уяві противників полювання для подолання сказу достатньо розкидати в лісах приманки з вакциною і, повісивши мисливську рушницю на гачок, сісти і чекати результату. Що ж насправді?

Світовий досвід свідчить, що пероральну імунізацію необхідно проводити двічі на рік мінімум 5 років поспіль^[1], а в середньому – 10 років. Вирішальний вплив на успіх цих кампаній мала частка території країни, ураженої сказом, площа проведення вакцинації і щільність популяції хижака. Ліквідація лисячого сказу в Європі була б неможливою без мотивації і тісної співпраці ветеринарів і мисливців – і це не наша вигадка, це висновок Європи^[2].

Після проведення кожної імунізації мисливці відстрілювали лисиць – для моніторингу поглинання приманки та серологічної реакції на вакцину.

Німеччина стала однією з перших країн, де почали проводити пероральну імунізацію лисиць, запровадивши так звану «Баварську модель». Ставку зробили саме на мисливців-волонтерів, які розподіляли приманки з вакциною на своїх угіддях.

За міжнародними рекомендаціями, щороку необхідно добувати 2-4 лисиці з кожних 100 км2 території, щоб аналізувати ефективність вжитих заходів. Органи влади Німеччини мотивували мисливців проводити полювання, виплачуючи винагороду за кожну добуту для діагностики тварину.^[3]

З часу початку вакцинації і до ліквідації сказу в Німеччині пройшло 23 роки, було проведено 62 кампанії і охоплено 88% площі країни.

Чи значить це, що в Німеччині припинили полювати на лисиць? Ні, в сезон 2021/2022рр німецькі мисливці добули 421 000 лисиць.^[4]

Досвідом Німеччини скористалась і Фінляндія. Під час проведення кампаній з пероральної імунізації влада спонукала мисливців добувати по 4 лисиці на кожні 100км2 площі для ветеринарного контролю. Для чого асоціаціям мисливців виплачували винагороду за кожну добуту тварину.^[5]

В 2021 році у Фінляндії добули 40 000 лисиць. ^[6]

Чому ж мисливці Німеччини і Фінляндії продовжують добувати щороку так багато лисиць? Відповідь надають дослідники з Польщі. Вони дійшли висновку – сказ був одним із основних факторів, що обмежував популяцію «рудої», а вакцинація разом з іншими чинниками призвела до стрімкого збільшення кількості лисиць в країні. Тому там закликали мисливців не нехтувати полюванням на цього хижака, в основному для того, щоб зберегти дрібну дичину. Полювання на лисиць у Польщі не лімітоване, а якщо в угіддя заселили зайців, фазанів чи куріпок – дозволене протягом усього року.

На думку польських науковців, для контролю популяції лисиці необхідно добувати 100-150% «весняної» чисельності лисиці, а якщо популяцію необхідно скоротити – полювання має бути ще інтенсивнішим.^[7] У 2022 році в Польщі план добування становив більше 200 000 лис.^[8]

В Англії лише професійні єгері щороку добувають 70 000-80 000 лисиць, не враховуючи полювання мисливців.^[9]

А що ж в Україні?

Першу масову кампанію з пероральної імунізації у всіх областях України провели у 2018-2019рр. Нажаль, через війну в Україні в 2022 році вона не проводилась, взяти під контроль хворобу в дикій природі не вдалось. Варто зайти в розділ новин на сайті Держпродспоживслужби, щоб побачити, як почастішали випадки сказу. Тому в 2023 році ми розпочали все «з чистого аркушу». Це означає, що за умови дотримання усіх вимог у проведенні імунізації, результатів нам доведеться чекати ще кілька років.

До того ж, військові адміністрації мають надати дозволи на добування лисиць з метою контролю ефективності проведення кампанії. І це не забаганка українських мисливців, як бачимо, це загальноприйняті в Європі і світі вимоги.

І тепер, опираючись на цифри, ми бачимо, що полюють на лисиць навіть в країнах, які змогли подолати сказ. Так вже вийшло, що жителі великих міст не можуть сповна відчути на собі результати стрімкого збільшення чисельності рудої хижачки, чого не скажеш про жителів сільської місцевості і мисливців, які бачать ситуацію з польовою дичиною. За останній рік навіть новин про напади лисиць на людей, хатніх тварин, курей стало в рази більше, а скільки таких випадків залишилось поза увагою ЗМІ?

Отож, давайте керуватись здоровим глуздом, і пам’ятати, що насправді жоден мисливець не прагне знищити популяцію якогось окремого виду диких тварин. Коли ми говоримо про полювання, ми говоримо виключно про регулювання чисельності. Саме такими принципами керується Європа і цивілізований світ.

Джерело: ГС «Всеукраїнська мисливська спілка»