Тиждень тому, 6 серпня 2016 року, стартував сезон полювання на пернатих. Мисливці в очікуванні здобичі вже начистили зброю, запаслися набоями і поспішили на полювання.
Як це – полювати на птицю – в Районі Рожище вирішили побачити на власні очі кореспонденти інформаційного агентства Волинські Новини, пише Криниця мисливця.
Щоб підстрелити пернатих, мисливці вирушають до водойм, у Рожищенському районі їх не мало.
Сергій Петров ще досить молодий мисливець, але такого адреналіну, який виділяється під час полювання, ще треба пошукати.
«Це свого роду азарт, жага здобичі, так сказати первісні інстинкти, коли чоловік мав здобути їжу для своєї сім’ї, в цьому основна суть сучасного полювання. Захоплення неймовірне, але піти на перше полювання –страшно, все ж таки і звір, і птах – жива істота», – розповідає Сергій.
Полювання, як виявляється, задоволення не дешеве. Придбати зброю, набої, необхідні дрібнички, утримувати собаку – коштує не мало.
На задоволенні не економлять, усміхається мисливець Іван Полянський, каже, як є бажання випустити на волю свій первісний інстинкт полювання, то і гроші знайдуться. На запитання, що важливо не забути на полювання, жартують: «не забути на полюванні друга».
«Зброя, звісно, дорога, але купується всього раз. Інша справа набої, їх або купують готові, або роблять самі. Взагалі, полювання в крові. Якщо хтось в родині дідусь чи батько полювали, жага стати мисливцем обов’язково передасться сину чи внуку. Зазвичай, практично усі мисливці, яких я знаю – продовжують свою «родинну династію», – розповідає Іван Полянский.
Окрім полювання – це чудовий привід зустрічі з друзями, адже полюють в основному великими компаніями, до десятка чоловіків. Окрім азарту і жаги когось підстрелити, беруть з собою чарчину і до чарчини, і звісно, хороший настрій.
Є у мисливців і свої прикмети. Наприклад ті, хто йдуть полювати, напередодні не голяться. Умову виконують практично всі, але чому голитися не можна – ніхто пояснити не зміг.
Полюють по-всякому: кому важлива кількість для споживання дичини, а кому – просто для задоволення. Жінки до трофеїв ставляться по-різному:
«Ооооо! Раз на раз не приходиться! Як принесу одну качку чи гуску, то моя жінка нічого не каже. Але як принесу більше – з порога заявляє, що скубти сам їх буду», – сміється Іван Полянський.
Чи полювання відбувається за правилами уважно слідкують єгері. Вони їздять в угіддя та перевіряють наявність відстрілювальних карток. І хоча картка коштує недорого, недобросовісні мисливці все-таки порушують правила полювання, займаються браконьєрством.
«Бувало, що ми «ловили» таких мисливців, що не мали карток. Мисливець на полюванні обов’язково повинен мати картку, вона не така вже й дорога: її вартість в цьому сезоні 250 гривень, в інших регіонах України ці картки значно дорожчі. Якщо полюють без карток – то це вже порушення, ми складаємо протокол і надаємо його в держекоінспекцію. Звісно, перевіряти набагато легше, коли полює компанія, а не мисливці поодинці», – каже єгер Петро Мартинюк.
У зв’язку зі спекою полювання на славу вдається не всім.
«Полювати можна на норця, качку, гуску, гуску, голуба, кулика. Початок полювання вже ускладнює спека. Така погода призвела до того, що рівень води дуже впав, тож дичина не поспішає сідати на воду, тому мисливці в пошуках вдалого полювання їздять в інші райони», – коментує єгер Андрій Куденчук.