Suzuki Jimny чудово підійде полювання?

Неймовірно, але за “несерйозною” зовнішністю цього малюка стоїть потужний позашляховий потенціал. Хоча й у місті він стовідсотково “свій хлопець”.

Поява четвертого покоління Suzuki Jimny рік тому викликала на авторинку неабиякий ажіотаж, який продовжується і досі: в більшості європейських країн його доводиться чекати півроку. Початок продажу Suzuki Jimny в Україні також не став виключенням: на деякі комплектації “джимніка” українцям доведеться чекати до початку наступного року. Виробничих потужностей японського заводу, звідки надходить нам ця модель, на всіх бажаючих поки що не вистачає.

Усі хочуть його

Головна причина підвищеної уваги до нового Suzuki Jimny – його яскрава зовнішність. Квадратні форми кузова, невеликі розміри, круглі фари, деяка схожіcnm “Мерсівським” G-класом – все це викликає посмішку, замилування та… бажання з ним познайомитись поближче. Окрім того, на враження від авто дуже сильно впливає колір. У нас на тесті були автомобілі в різних кольорах, і саме “фірмовий” яскраво-салатовий здається всім найбільш милим та “прикольним”. Suzuki Jimny в темно-зеленому – це вже справжній підкорювач бездоріжжя – такий підійде на риболовлю чи полювання. А світлий беж чи синій – міський житель, який добре дивиться у бетонних хащах. До речі, рама фарбується в той же колір, що і кузов – таке не “Джімні” вперше.

Втім, представники Suzuki переконали нас, що у зовнішності Jimny немає жодних запозичень від інших брендів, лише від минулих ґенерацій цієї моделі. Адже перше покоління цього міні-позашляховика випускалось ще з 1970 року, і з тих пір розійшлось тиражем у 2,85 млн. Так от, у кожного з попередників новий “джімнік” взяв якусь деталь зовнішності. Круглі фари – від перших поколінь, форму задніх ліхтарів та капота – від другого, а решітку радіатора – від третього. А квардартні форми – від двох останніх. Таким чином, дизайнери, сформувавши “мікс” сімейних рис з сучасними тенденціями дизайну, створили образ, який не може нікого залишити байдужим. “Джімнік” подобається як чоловікам, так і жінкам, а про дітей і зовсім мова не йде – від нього вони у захваті.

Зберігаючи традиції, Suzuki Jimny залишився вірним собі у розмірах, компоновці та технічному оснащенні. Тільки сучасних систем безпеки у ньому стало значно більше, ніж в попереднику. На противагу загальній тенденції збільшуватись у розмірах від покоління до покоління, новий Suzuki Jimny став дещо коротшим від моделі третьої генерації. При незмінній колісні базі у 2,25 м він втратив 5 см у довжину (3645 мм), однак “підріс” у висоту на 5 мм (до 1,72 м).

Розміщуємось зручненько

Салон Suzuki Jimny – сучасний та приємний на погляд і дотик. Мультифункціональне кермо, якісний пластик, масивні круглі дефлектори обдуву по боках, зрозумілі “крутилки” клімат-контролю. Вверху центральної консолі – 7-дюймовий дисплей мультимедійної системи (лише на топ-версії) з навігацією та можливістю під’єднання смартфонів. Панель приладів – два “колодці” з багатофунціональним борткомп’ютером між ними (поки що українська мова недоступна). Втім, його керування невеличкою кнопкою-крутилкою видалось незручним. Добре, що є можливість керувати основними функціями також з керма.

Потребують звикання кнопки склопідйомників на центральній консолі – однак це теж “розплата” за місце в салоні. Таким чином карти дверей зробили вужчими. Традиційна для справжніх позашляховиків ручка перед переднім пасажиром – не лише прикраса: на бездоріжжі пасажир за неї частенько тримався.

А от розмір багажника та задні місця для пасажирів – не сильні сторони “джімніка”. Воно й не дивно, за таких розмірів. Якщо задні сидіння розкладені, то багажника, вважай, нема – там можна покласти лише дві барсетки. Щоб розмістити сумки, треба скласти сидіння, або хоча б одне з них. Втім, віддамо належне конструкторам – якість пластику навіть в багажнику дуже пристойна.

Незважаючи на розміри автомобіля, залазити на задній ряд дорослій людині не складно, а сидіти в ньому – не тісно. Місця вистачає, от лише оббивка – “як у багажнику”. Та й вікно не відчиняється, а ще дошкуляє шум від колісних арок, особливо в дощ чи на бездоріжжі. Тому задні місця – для дітей або недовгих поїздок по місту, якщо ні в кого немає багажу. Щоб подорожувати компанією з чотирьох людей, треба монтувати багажник на даху. А от коли виходиш з заднього ряду, дуже легко забруднити штани об пороги.

Менший, однак зручніший

Водночас конструктори постарались збільшити простір в салоні. Це зробили за рахунок високої посадки, зменшення карт дверей та збільшення висоти. І справді, на передніх сидіннях досить просторо навіть високим чоловікам – висока стеля не дає змоги її дістати навіть при розкачування на бездоріжжі, а водій з пасажиром не торкають один одного ліктями. Ми проїхали на ньому по добрій дорозі кілометрів з двісті, і не відчули втоми. М’які сидіння мають бокову підтримку, ергономічно вивірені під людей різної статури, кермо регулюється за висотою. Єдине, чого не вистачає в далекій дорозі – підлокітника. Однак на коротких відстанях та бездоріжжі він ні до чого.

На відміну від моделі минулого покоління, тут повністю перероблена підвіска. І хоча вона “заточена” під бездоріжжя, для машин з короткою базою авто дуже комфортне. Воно м’яко перетравлює як дрібні, так і значні нерівності, без звуків та вібрацій. Здається, що вітчизняні дороги з новим “Джімні” не такі вже й погані. Але й на рівному асфальті він тримає пряму впевнено.

Максимальна швидкість для версії з АКП – 140 км/год, однак найбільш комфортна швидкість на трасі – 110-120 км/год. При цьому автомобіль добре тримається дороги, хоча через кубічну форму кузова звук від вітру та двигуна досить відчутний.

Оцінюємо потенціал

Suzuki Jimny – один з небагатьох сучасних позашляховиків, який зберіг традиційну конструкцію кузова та повного приводу. У нього рама драбинного типу, а кузов тримається на ній за допомогою гумових подушок. Для збільшення жорсткості в раму додали додаткові хрестовини в центрі та дві поперечини на краях.

Повний привод та підвіска також традиційні для справжніх позашляховиків: нерозрізні мости, задні ведучі колеса, а передні вмакаються механічним важелем з салону. Для збільшення комфортності їзди в рульове встановили демпфер, збільшили діаметр стабілізатора. Порівняно з попередником четверте покоління Suzuki Jimny отримав кращі показники прохідності – кліренс у 21 см (був 19), кути в’їзду та з’їзду – 37 та 49 градусів (на 2-3 більше).

Якщо раніше нарікали на малопотужний бензиновий 1,3-літровий двигун “Джімніка”, то в новому поколінні він має об’єм 1,5 л та потужність 102 к.с. (було 85 “конячок”). На 20 Нм збільшився і крутний момент, причому у всьому діапазоні обертів. Окрім того, мотор став легшим на 15%. Варіантів вибору двигуна нема, а от коробки передач – є. Механічна на 5 передач тепер менше шумить та вібрує, а автоматична на 4 – має прямий хід куліси та кращу економічність. Загалом під час тесту звичайними дорогами автомобіль з АКП споживав 7-8 л бензину на 100 км, а на бездоріжжі – до 9-9,5 л/100 км.

На трасі чотириступеневому “автомату” AISIN не вистачає п’ятої передачі, хоча в місті та на бездоріжжі він працює дуже комфортно і плавно. І хоча вважається, що для бездоріжжя більше підходить “механіка”, ця АКП значно полегшила керуванні на слизькому чи важкому підйомі. Коли на МКП треба задумуватись про правильну передачу та щоразу перемикатись, на “автоматі” просто тиснеш на газ, і автомобіль лізе, повзе, але виїжджає туди, куди ти його направив, з будь-якої трясовини.

А тепер – в болото!

Випробувати ці характеристики нам довелись у Карпатах, на Свидівецькому гірському масиві. Взимку у цій місцевості, більш відомої як Драгобрат, можна побачити лише УАЗики, ГАЗ-66 та спеціально підготовлені позашляховики. Однак влітку ми вирішили подолати її на “стокових” Suzuki Jimny. Сім новеньких “Джімніків” видерлись на гору висотою 1700 м над рівнем моря, а потім спустились до гірського озера Догяска неймовірної краси.

Повний привід Suzuki Jimny має назву All Grip Pro. За звичайних умов це задньоприводна машина, а передній міст треба вмикати лише на серйозному бездоріжжі. Адже в машині не передбачений ні міжосьовий, ні міжколісні диференціали. Для перетворення цього симпатяги в брутального позашляхового монстра в салоні є важіль роздатки, який має два положення – 4H та 4L. Щоб ввімкнути передній міст, зупиняємось та переводимо важіль АПК в нейтраль. При цьому жодної індикації на панелі приладів нема. А якщо переводити роздатку в режим 4L, то важіль треба ще й трохи втопити. При цьому відчутно характерний “залізний” звук, а на панелі загораються лампи відключення електронних систем – ESP тощо. Однак системи, які працюють на бездоріжжі, працюють.

Так, електронна система LSD Traction Control замінює функцію блокування диференціалу та допомагає автомобілю виїжджати при втраті одним з коліс зчеплення з дорогою. У цьому випадку вона підгальмовує колесо, надаючи змогу іншому на тій же осі вигребти. Хоча вивісити Suzuki Jimny дуже важко – через коротку базу, тобто відстань між передніми і задніми колесами, а також значними ходами підвіски, це зробити майже неможливо. Більше ніяких “позашляхових” настоювань, як у деяких преміум-брендів, у Suzuki Jimny немає. Та й вони йому виявились непотрібними.

За час штурму Карпат ми потрапляли як на слизькі та гострі камені, так і на рідку глину чи здоровенні ями розмоклого чорнозему. Часто не стримувались на бруствері колії від вантажівок і однією стороною зісковзували в ритвину. Однак з будь-якої “неприємності” всі сім “Джімніків” вибирались самостійно і без сторонньої допомоги. І після штурму цих серйозних природних перепон цей маленький автомобіль отримав заслужену повагу навіть у затятих скептиків.

Одна з систем, робота якої сподобалась найбільше – спуску з гори. Коли автомобіль при спуску починає сповзати вниз і не піддається керуванню, прямо на ходу натискаємо кнопку активації Hill Descent Control. Електроніка бере управління в свої руки, і нам залишається зняти ноги з педалей. Чути спрацювання гальмівних колодок, а автомобіль самостійно прямолінійно, повільно, продовжує рух. Тепер не страшно, а надійно!

Кожен обере свій

В новому поколінні Suzuki Jimny присутні більшість сучасних систем безпеки. Причому 6 подушок безпеки, ESP, системи екстреного гальмування, утримання та контролю спуску зі схилу, попередження про зміну смуги руху, круїз-контроль з обмежувачем швидкості та навіть датчик автоматичного перемикання дальнього світла – уже в базовій комплектації за 489 тисяч гривень.

Певна річ, що “Джімніків” з моноприводом не існує. В середній комплектації можна обрати “механіку” чи “автомат”. А найдорожча модифікація з дисплеєм, навігацією та світлодіодними фарами, автоматичною коробкою передач коштує 673 тисячі гривень. Звичайно, деякі опції платні – наприклад, дах іншого кольору коштує 12 тисяч гривень, а камери заднього виду нема навіть в топ-комплектації – її встановлюють уже дилери.

Таким чином, рецепт популярності Suzuki Jimny розгадано – він підходить багатьом категоріям споживачів. Стильний та модний, він дуже подобається жінкам, тому в якості другого автомобіля в сім’ю за поїздками в магазини чи возити дітей до школи підходить ідеально. Сподобається “Джімнік” і тим, хто має двомісний smart, але не може змиритися з малими колесами та кліренсом через погані дороги в місті. Чоловікам він подобається за брутальність та просто фантастичні можливості на бездоріжжі. Тим більше, що доробити його для серйозних позашляхових “покатушок” за допомогою спеціальних тюнінгових аксесуарів дуже легко. Однак в якості єдиного транспортного засобу в сім’ї з дітьми його розглядати не варто.

Автор: Сергій Матусяк
Фото: автора та “Авто Інтернешнл”

Джерело: “Auto24“