Так звані зооактивісти дорікають мисливцям, що через полювання багато тварин приречені на зникнення, водночас замовчують факт про те, як “етичне” споживання шкодить природі.
У передноворічні дні багато хто з так званих екоактивістів пропагує принципи етичного споживання: купувати еко-продукти, відмовлятися від м’яса, обирати веганські аналоги. Проте чи справді такий вибір є етичним щодо навколишнього середовища?
Заклики так званих природоохоронних організацій підтримувати веганські бренди та купувати соєві продукти можуть здаватися слушними. Однак вирощування сої, горіхів та інших культур часто вимагає хімізації, вирубки лісів, знищення диких середовищ існування.
Веганство та вживання еко-продуктів не завжди є по-справжньому дружніми до довкілля.
Візьмемо один цікавий момент із наукової статті “Сучасний стан та прикладні аспекти перспектив розвитку виробництва сої в Україні”. ЇЇ написали РУДІК О.Л. – доктор сільськогосподарських наук та ПЕРЕТЯТЬКО С.Г. – аспірант із Інституту зрошуваного землеробства
Національної академії аграрних наук України
У статті зокрема, зазначається: “Важливість виробництва сої для економіки України зумовлена збільшенням валютних надходжень за рахунок гарантованого продажу сої та продуктів її переробки в економічно розвинені країни Західної Європи, Близького і Далекого Сходу. Тому економічні причини – високий попит та підвищена прибутковість вирощування – зумовили зростання впродовж останніх тридцяти років частки сої в групі зернових культур. Так, якщо в 1990–2000 рр. посівні площі сої становили 0,7–2,5%, то в 2015–2019 рр. частка її посівів становила 17,6–25,8% від загальної площі. Упродовж 2015–2019 рр. посівні площі сої досягли 1,61–2,16 млн га, що дало змогу Україні отримувати 3,9–4,4 млн т зерна сої”.
– Однак попри успіхи промислового вирощування сої в Україні існує низка проблем, які об’єктивно обмежують сучасний розвиток цієї галузі, – зазначають автори статті, та констатують: “Передусім валові збори цієї культури збільшуються переважно екстенсивним шляхом за рахунок розширення площ посівів і значно меншою мірою – за рахунок врожайності. Так, упродовж останніх десяти років урожайність культури коливалася в межах 16,2–25,8 ц/га, що явно не відповідає ні потенціалу сортового складу, ні рівню та можливостям сучасних технологій. Це свідчить про високий вплив погодних умов, порушення агротехніки і, відповідно, низький технологічний рівень виробництва. За результатами математичного моделювання з 2000 по 2019 р. врожайність сої щорічно зростала на 0,716 ц/га, тоді як площі посіву – на 113,2 тис га”.
Деякі компанії вдаються до “зеленого камуфляжу” – коли під виглядом “еко” чи “етичних” продають товари, виробництво яких по суті завдає шкоди. Приклад – soya bean плантації Acton Group в Аргентині знищили тисячі гектарів унікального екорегіону Gran Chaco.
За останні 20 років тут знищено близько 5 млн га лісу. Причини – порушення законодавства, корупція та експансія сільського господарства.
Отож:
- Виробництво веганських продуктів теж може негативно впливати на довкілля через хімізацію, вирубку лісів, експансію сільського господарства.
- Потрібен комплексний підхід – відмова від надмірного споживання, підтримка локальних фермерів, еко-поселень.
- Слід критично ставитися до “еко” заяв виробників – часто це лише маркетинг.
- Можливо, дехто з тих, хто пропагує веганство та “етичне” харчування, навмисно замовчує негативний вплив на довкілля, аби не визнавати когнітивного дисонансу між ідеями та реальними наслідками таких звичок.
Справді, пропаганда певного стилю життя не завжди базується на об’єктивних даних та готовності бачити й визнавати всі наслідки таких рішень. Цілком можливо, що дехто, хто протиставляє себе мисливству, уникає причинно-наслідкового зв’язку, свідомо закриває очі на незручні факти, які зокрема, стосуються його способу харчування.