У мисливців та рибалок Бердичівщини 95-річний ювілей
Дев’яносто п’ять років тому мисливці та рибалки України об’єдналися в одну спілку, яка пройшла майже віковий період становлення, розвитку і випробування часом. Бердичівська міжрайонне ТМР – одне з найстаріших у Житомирській області.
Історія Українського товариства мисливців та рибалок веде свій відлік із 1921-го року. Змінювалися часи, відбувалися різні події, але вистояла і залишилася організація – численна та життєздатна.
Історична довідка
У липні 1921-го року на І Всеукраїнському з’їзді в м. Харкові була створена Всеукраїнська спілка мисливців та рибалок. З’їхалися посланці 12-и губернських організацій. Вони підготували ґрунт для об’єднання понад 40 тисяч чоловік. У 1931-му році ВУСМР було перейменовано у Всеукраїнську Раду мисливців та рибалок, а в 1933-му ВРМР ліквідували. Міські мисливці увійшли до стрілецьких секцій фізкультурних товариств, а сільські – до «Союзхутро». Влітку 1947-го року, 13-го-14-го червня, відбувся І післявоєнний з’їзд мисливців та рибалок, на якому було утворено Українське добровольне товариство мисливців і рибалок. Із 1953-го року УДТМР стало носити назву Українського товариства мисливців та рибалок. Нині кількість членів товариства становить 180 тисяч.
Бердичівське товариство мисливців та рибалок – один великий колектив, спільнота справжніх цінителів полювання і рибної ловлі, союз захоплених однодумців, котрі знають, люблять і бережуть природу. Міськрайонне ТМР об’єднує 25 первинних організацій. Чимало було пройдено доріг, багато пережито, але незмінною залишаються невтомна енергія, ентузіазм і відданість улюбленій справі.
Чим живе та займається Бердичівське товариство мисливців і рибалок, розповідає його голова Віктор Рибак:
– Організація об’єднує близько 800 мисливців та декілька рибалок. На сьогодні мисливські угіддя розташовані на площі понад 53340 га і поділені на 8 єгерських обходів. Мабуть, простіше сказати, чим ми не займаємося. В першу чергу це робота з людьми. Зазвичай обслуговуємо мисливців в єгерських обходах. Підгодовуємо звірів і птахів, розміщуємо солонці, заготовляємо корм, встановлюємо аншлаги – межові знаки, вирощуємо фазанів та качок. У суботу та неділю – на полях, в угіддях. Єгері, незважаючи на погодні умови, старанно виконують свій службовий обов’язок. І найголовніше – це охоронні заходи, запобігання браконьєрства.
– У кожної організації є маленькі та великі досягнення. Що вдалося зробити товариству останнім часом?
– Важливим є те, що ми відремонтували автомобілі УАЗ (замінили двигун) та «Ниву». Адже транспорт потрібний для охорони мисливських угідь і вивезення зерна. Велика подяка за це Олександру Леонідовичу Андрєєву і Олександру Михайловичу Рудаку, які багато часу приділили ремонту техніки. За роки діяльності нашого товариства склалися хороші і міцні традиції. Вміємо працювати та вміємо відпочиваіти й прагнемо вдосконалювати набуте. У минулому році відбулися змагання зі стендової стрільби, в яких взяли участь 19 колективів. А в цьому році ми присвятили їх 95-річчю Українського товариства мисливців та рибалок. Зустрілася 21 команда – 80 учасників. Мисливців захопили змагання, і колективи Озадівки, Никонівки, Скаківки, та Реї закупили стендові машини для покращення оволодіння навичками стрільби. У 2016-му були проведені змагання по вольєрному фазану та качці. Прибули представники з Житомира, різних районів області та Вінничини. Активний учасник із Бердичева – Андрій Купецький. У селі Гвоздаві відбулися змагання гончих собак. Діяльною є секція собак норних порід. Нами побудовано дві штучні нори в лісі біля с. Половецького. Тут проходять змагання обласного та Всеукраїнського рівнів. Є чимало ініціаторів, котрі допомогли зробити нори, в їх будівництві брали діяльну участь Андрій Яткевич, Віктор Бричковський, Михайло Якіна, Віктор Пацало та Клавдія Коновалова. В останні роки викликає тривогу зростання кількості хворих на сказ звірів. А такі змагання приводять до зменшення числа хижаків, які вже виходять за межі лісу, у села, і нападають на домашніх тварин. До речі, за мисливський сезон 2015-го-2016-го років здобуто 315 хижаків (лисиць). Перше місце: 56 звірів – у колектива с. Скраглівки на чолі з головою Василем Шевчуком, 2-е посів колектив № 11 с. Никонівки (голова Іван Воронюк), на 3-му місці за кількістю знищених хижаків – колективи сіл Реї (голова Анатолій Федоров), Великих Низгірців (голова Юрій Камінський), Скаківки (голова Руслан Лісовий), Половецького (голова Дмитро Конончук) та смт Гришківців (голова Леонід Волощук).
– Прийшла зима, а з холодами в лісі все замерзає, й звірині стає складніше добувати їжу. Як допомагаєте диким мисливським тваринам пережити важкий час?
– До цього завжди ставимося дуже відповідально. Для підгодівлі звірів у таку пору року, коли сніг чи дощ, ми закупили 1т 200 кг солі, 6 тонн кукурудзи та зерна, які використовуємо для викладки в угіддях та підгодівлі фазанів і качок, котрих вирощуємо у вольєрах. Це наш першочерговий обов’язок.
– З якими проблемами та труднощами стикається товариство і як їх вирішує?
– Мабуть, що одна з найголовніших – наслідки глобальних змін клімату: висихають болота, міліють річки, сохнуть дерева. Влітку гине перната дичина, не маючи, де гніздитися… Мисливці за власні кошти ремонтують дамби, чистять та поглиблюють ставки… Така робота проведена в селах Хажині, Великих Низгірцях, Швайківці, Мирославці, Буряках, Реї та Скаківці. На цих об’єктах активно працювали Микола Гуменюк, Андрій Семенюк, Олександр Гучанський, Дмитро Савелко, Борис Шлапак, Володимир Марчук та Анатолій Стрельцов. Вистачає проблем різного характеру: недостатня кормова база для звірів, відсутність хороших транспортних засобів для єгерів, немає приборів нічного бачення. Для багатьох організацій України, і для нас зокрема, залишається невирішеним таке питання: рибалки не мають власного ставка. Товариство займається пошуками, проте, є проблеми законодавчого характеру.
Навесні та восени люди підпалюють суху траву й очерет в ярах, біля озер, боліт та річок. Україна палає, і наслідки – страшні. Це наш спільний біль, гине все живе: качки та зайці – дорослі і малеча, зникають комахи, рідкісні рослини. Птахи не сідають на місця згарищ, а могли б там вивести своє потомство… Ми закликаємо всіх мешканців Бердичівщини не бути байдужими, не знищувати природу, а берегти та примножувати її багатства. Хвилює ще одна проблема – посіви на одному місці з року в рік кукурудзи, сої та соняшника. При цьому щоразу використовуються хімічні добрива, що завдає великої шкоди навколишньому середовищу, польовим тваринам і птахам. Людина нерідко поводиться з природою по-варварськи. На полях застосовуються швидкісні широкозахватні агрегати, через які знищуються звірі. Зайченята та лисенята не втікають, із жахом припадаючи до землі, сподіваючись, що гурткітлива машина обмине їх, і гинуть…– Згадуються слова письменника Віктора Астаф’єва: «Ми зараз не зрозуміли і не хочемо зрозуміти, що звірі, птахи, риби, рослини без нас проживуть набагато спокійніше і краще, а ось нам без них не прожити і дня єдиного…»
Охорона, відтворення та збереження мисливської фауни – завдання номер один. Як боретеся зі шкідниками природи – браконьєрами?
– Правління товариства спільно з єгерською службою та мисливцями провели 40 рейдів. Виходили вдень і вночі, було знято понад півтори сотні браконьєрських петель. Хочеться відмітити активних помічників: Юхима Вінопала, Анатолія Малахівського, Михайла Якіну, Володимира Боримського, Віктора Пацала таголову колективу № 20 с. Великих Низгірців Юрія Камінського. Особливо докучають браконьєри-«нічники». Як стемніє, вони виходять на незаконний промисел, маючи при собі тепловізори, оптичні прилади й нарізну зброю. Користуються й такими транспортними засобами, як квадроцикли, снігоходи та позашяховики. У них екіпірування краще, ніж у нас… Боротися з ними важко… Але, попри труднощі і проблеми, не здаємося…
Товариство існує вже 95 років, і мисливці та рибалки робили і будуть робити все, щоб зберегти й збільшити тваринний світ для наших дітей та онуків. Повжний ювілей організації доводить: у неї є теперішнє і майбутнє!»
У товаристві є чимало небайдужих людей, котрі надають велику спонсорську допомогу організації для її щоденної діяльності та процвітання, з вдячністю говорить голова Бердичівське ТМР Віктор Рибак:
«Це мисливці Георгій Кущак, Василь Мазур, Роман Кущак, Володимир Морозов, Валерій Беляков, Валерій Чайківський, Ігор Шевчук, Віталій Пилипчук, Володимир Сінько, Віктор Олянюк, Іван Васильєв, Олег Климчук, Сергій Ружицький та Валерій Березовський».
Мисливство і риболовля… Для непосвячених – це загадковий світ, для інших – перш за все свобода духу, відпочинок душі і тіла. Що містять ці слова для чоловічого серця, чим приваблюють? «Відразу і не поясниш, – посміхається Віктор Анатолійович, – для мене особисто це поклик предків на генетичному рівні: у холод і дощ йти на полювання. У деяких наших мисливців батьки займалися цією справою, а хтось захопив своїх дітей. Є такі, що вирішили стати мисливцями у поважному віці за порадою лікаря: «Хочеш бути здоровим – ступай у мисливці!» І приваблює не стільки полювання, скільки бажання поспілкуватися з природою, відпочити після стресів мегаполісу, походити зі зброєю в руках, відчути себе справжнім чоловіком і повернутися додому якщо не з трофеєм, то з гарним настроєм! І прагнення добути дичину є бажаним, але не головним. Цікавить сам процес, пов’язаний з очікуванням та пошуком…»
Віктор Рибак – мисливець із 40-річним стажем, його приклад захопив і синів – В’ячеслава та Вадима. Для батька щасливими і незабутніми є миті життя: декілька разів на рік виїхати на риболовлю чи полювання разом із ними. Не перелічити ті неповторні хвилини, які з щедрістю дарує улюблене заняття, не забути удачу й везіння, захоплюючі розповіді та історії, світанки і заходи та нічне зоряне небо…
Мисливство та риболовля існували ще у стародавні часи. Первісні люди полювали на тварин, щоб добути собі прожиток. Мисливство й риболовля в Україні мають давні та міцні традиції. Полювання полюбляли Великий князь Володимир, український зодчий Владислав Городецький, поет Максим Рильський і письменник Остап Вишня. Справжні мисливці – це люди, які перш за все поважають природу і ніколи не беруть, не віддаючи натомість. Бердичівське товариство буде раде бачити всіх бажаючих у своїй організації – в дружній родині чоловіків, для яких улюблене заняття – спосіб думок, стан душі і стиль життя.
З 95-річним вас ювілеєм, нових вам відкриттів та успіхів, гарного відпочинку і позитивних емоцій, щастя, здоров’я, злагоди та миру!
Джерело: Бердичівський погляд