Українські мисливці Архистратига Михайла вважають за свого покровителя? (Легенда)

Сьогодні, 21-го листопада, греко-католики та православні відзначають Собор святого Архистратига Михаїла свято Собору Архистратига Михаїла і всіх Небесних Сил безплотних, або, як кажуть в народі, “Михайла”.

Михаїл – архангел і в юдаїзмі, і в християнстві, і в ісламі. Тричі згадується в Книзі Даниїла. В Апокаліпсисі постає як верховний командувач (архістратиг) Божого війська супроти нечистих сил, яких перемагає в битві. У християнській традиції – ангел-цілитель, згодом – захисник, патрон вояків і лицарів. Часто зображається у вигляді воїна, що перемагає дракона чи чорта, з мечем, прапором або терезами. У народній уяві Архистратиг Михайло – це мужній лицар, який перемагає всі темні сили нашої землі. “Грім гримить – це Архистратиг Михайло веде війну з чортами, – каже народня легенда, – де б не заховався нечистий, а стріла Архистратига знайде його скрізь”.

В Україні Архистратига Михайла вважають за свого покровителя – мисливці. Восени під час щасливого полювання, десь у лісі біля вогнища, старі мисливці розповідають багато цікавих переказів та леґенд про свого святого зверхника.

Чудесну легенду-переказ зафіксував відомий етнограф Олекса Воропай у книзі “Звичаї нашого народу. Осінь”: “Одного разу чорт сказав Богові: “Я заховаюся так, що ти мене не вб’єш”. “Ні, вб’ю!” – відповів Бог. “Я заховаюся під людину”. “А я вб’ю людину і дам їй царство небесне!” Чорт перелічив усі предмети, під які він міг би заховатися, а про кущ ліщини забувся. “Ось чому як застане кого буря в лісі, то ховайся під ліщиною, бо там тебе грім не вб’є”. Один мисливець був на полюванні й захопив його дощ, та такий – просто злива! А грім, а блискавка – пекло! Що робить? – шукає ліщини. Знайшов – такий густий кущ. Сів, як під стріхою: ні краплини, сухо! Недалеко річки, під кам’яною скелею, сидів якийсь дивний чоловік: панич – не панич, так, щось, як опудало. Як тільки затихав грім і припинявся дощ, панич вилазив з-під скелі, задирав писок догори і бридко кривився. Це він дражнився з Архистратига Михайла. Мисливець той, бувши не дурним, догадався, що то нечистий. Націлився на скелю і жде. Тільки затих грім і панич вибіг з-під скелі, – бах!.. і панича не стало. Мисливець пішов дивитися: немає нічого, тільки трохи смоли на землі розлито. Але то вже кожний християнин знає, що як чорта вбити, то з нього ні крови, ні кісток… тільки смоли трошки. Дивиться мисливець на смолу, аж підходить до нього Архистратиг Михайло з рушницею в руках, і каже:

– Що ти, чоловіче добрий, хочеш за те, що вбив чорта?

А той не розгубився та й каже:

– Міняймося, святий воїне, рушницями!

– Ні, – каже Архистратиг, – ця рушниця не підходить тобі, щось інше бажай!

– Та я, бачте, святий Михаиле, мисливець. Полюю в цих лісах ще змалку. Найкращий дарунок для мене, то це ваша рушниця.

– Що ж, – каже Михайло, – як ти такий напасливий, то бери, а мені свою давай. Та не забудь: як ця рушниця тобі надокучить, то приходь на це місце, – розміняємось!

“Добре!” – каже мисливець Узяв рушницю та й пішов. На що оком кине: бах! і є… Ні звір, ні птах, нічого від нього не сховається. А в тому селі був ставок; було це ще за старого режиму і ставок був панський. А мисливець, як мисливець: побачив на озері диких качок, стрілив і всі разом побив. Зібрав у мішок, узяв на плечі та й поніс панові. Приходить, а пан питається:

– Де це ти набив стільки качок?

– На вашому ставку, пане!

– Скільки ж разів ти вистрілив?

– Один раз, пане!

– Та я чув, як грім гримів над нашим селом, – грім серед ясного неба! – каже пан.

Мисливець злякався. “Піду, – думає, – розміняюся, щоб якогось лиха не нажити”.

Прийшов, розмінявся. Йде лісом зі своєю старою рушницею. Побачив зайця: бах! – заєць і покотився. Летить качка: бах! – каменем під ноги. На що не гляне, – вб’є!

– Чого ж то так, питаюся, в ремонті була, чи що?

– Е, який там ремонт! У Михайлових руках побувала, а святий, то є святий… Людським розумом того не збагнути”.

Крім цієї легенди є ще багато інших оповідань, де Архистратиг Михайло змальовується лицарем, суддею, оборонцем і покровителем мисливців на полюванні. Тому-то в цей день, на Михайла, колись у старій Україні мисливці йшли до церкви й перед образом святого Архистратига ставили свічку.