Переглядаючи сторінки фейсбук районних, міських, міськрайонних, обласних організацій УТМР приємно дивитися як мисливці члени УТМР піклуються про мисливські угіддя надані в користування їхній організації, колективу, що знаходиться на угіддях, членами якого вони є. В час коли в Україні йде війна, в країні в якій дев’ять років не було закону про мисливське господарство, в країні де мисливські угіддя бралися, забиралися, надавалися не те що без рішення сесії сільської ради, часто за підписом сільського голови, часто оминаючи інші необхідні погодження, мисливці гуртуються та виконують біотехнічні заходи, допомагають єгерській службі в охороні угідь, є багато первинних організацій, які розводять дичину з подальшим випуском у природу – відбувається переосмислення цінностей: коли ходили за м’ясом і тепер, коли займаються мисливським господарством та полюванням.
Так УТМР є найбільшим користувачем мисливських угідь в Україні, і скажу про свою Львівську область далеко не найкращих угідь (угіддя Львівської МО УТМР 3-го бонітету), бо найкращі давно відійшли у приватні руки, деякі стали громадськими.
На полювання я почав ходити з батьком ще хлопчаком у кінці 80-х, в 2000-му році мене прийняли у мисливці Вехньобілківської п/о Львівської міської організації УТМР. Полювати їздив з батьком у різні угіддя.
Коли у 2012 році закінчився договір користування угіддями перед мною постав вибір: підтримувати УТМР, напрошуватись до приватника чи до сусіднього користувача угідь? Звичайно, приватні угіддя здебільшого функціонують не за кошти отримані від членських внесків та доходів отриманих від ведення мисливського господарства, тому перспективу бути членом чи полювати в приватних угіддях я відкинув, угіддя по-сусідству – це те саме що жити на орендованій квартирі, тому я прийняв рішення та зі мною весь наш мисливський колектив підтримати надання в користування мисливських угідь (а це землі сільськогосподарського призначення, сіножаті наших людей) Українському Товариству Мисливців та Рибалок!
Коли ти розумієш, що на землі, яку ти надав під ведення мисливського господарства протягом 15-ти років ти будеш полювати, зразу ж виникають думки та від мисливців подаються пропозиції як зберегти, примножити те, що маємо, як охороняти та боротися з браконьєрами.Через недолугість нашого законодавства у правах та можливостях єгерів, боротися з браконьєрством важко. Неодноразово виявляли браконьєрів, деколи викликали тоді ще міліцію, ловили браконьєрів із сильками та незаконно добутою звіриною – результату це не давало, або мінімальний штраф, або відсутність доказів. Тому дотримуємось правила: якщо хтось когось побачив зі зброєю у забороненому місці чи не у відповідний для офіційного полювання час – тебе колектив вже не приймає до себе, бо ти його підвів, порушив правила, принцип рівноправності – ти більше не будеш полювати в цих угіддях. За таких умов ми полюємо та дбаємо про мисливські угіддя. З 2012 по 2017 рр. ми не полювали на дику козу і отримали очікуваний результат. У 2017 році ми досягнули такої чисельності зайця, що мій батько член УТМР мисливець з багаторічним досвідом не пригадує такої чисельності за своє життя, взимку 2019 року зробили та виставили на водоймах штучні гнізда для дикої качки – результат вже побачили на відкритті полювання на пернату дичину…
Всеукраїнська мисливська спілка – вперше почув про неї на початку 2018 року і відразу подумав, що є організація, яка буде боротися за права мисливців, захищати права та інтереси їхніх організацій, подавати у Верховну раду потрібні зміни до законодавства, розвивати мисливську галузь. У газеті «Полювання та риболовля» у номері за серпень 2019 року вийшла у світ стаття керівника «Всеукраїнської мисливської спілки» Андросюка Сергія з неоднозначним заголовком «Пора декомунізувати мисливського монополіста» і ось сьогодні з поштової скриньки я забрав черговий вересневий примірник газети «ПтР» в якому побачив та прочитав чергову статтю Андросюка С. «Глас народу».
Андросюк Сергій Анатолійович вкотре на шпальтах періодики, на фейсбук сторінці спілки, закликає до ліквідації УТМР в сьогоднішньому вигляді, до подрібнення угідь, до реорганізації, називає УТМР неефективним користувачем…
Проаналізувавши весь час мого заочного знайомства з «Всеукраїнською мисливською спілкою» я дійшов висновку, та хочу щоб усі свідомі мисливці зрозуміли те що я написав.
Не маю інформації чи представники спілки поділяють думку її керівника, але керівник є обличчям спілки тому, мабуть, усі притримуються його думки. На своїй сторінці фейсбук спілка закликає мисливців вступати в членство до неї, – подумайте що дане членство Вам принесе? Для чого це Вам ? Чи буде захищати спілка інтереси власних членів ? Спілка має назву Всеукраїнська, але з невідомих причин на міжнародному фестивалі «Мисливська Ватра», що минулих вихідних відбувся у м.Сколе ні Сергія Андросюка, ні спілки не було! Може культурні заходи їх не цікавлять?
Фестиваль – це місце де знайомляться люди, фахівці розповідають про свій досвід, напрацювання, налагоджуються контакти, різні користувачі об’єднуються в єдиному – ефективному веденні мисливського господарства, показують свої здобутки та методи досягнення необхідного результату, обмінюються досвідом.
Можливо «Всеукраїнська мисливська спілка» має на меті щось таємне, прикрите хитросплетеним павутинням бажанням заволодіти частиною мисливських угідь, що знаходяться у користуванні у нас з Вами – в УТМР.
Андросюк Сергій у статті «Глас народу» пише «…реорганізація УТМР, яка полягатиме в подрібненні угідь, веде до процедури перезакріплення угідь». Владу, яка запровадила та уповноважила центральний орган Держлісагенства проводити процедуру надання угідь в користування називає «злочинною». Можливо це заважає втіленню його намірів? Коли угіддя подрібнити – може наступити ланцюгова реакція, коли Ви не зможете полювати біля сусіднього села бо родом з іншого і це на руку спілці, адже мисливці, які будуть чи є членами його спілки, в той час перебуваючи в членстві в УТМР, будуть скаржитись на нові проблеми в полюванні, спілка «буде захищати інтереси своїх членів» і чи не призведе це до утворення нових мисливських князівств, де полюють тільки свої ??? Отож, у згаданій статті Андросюк С. не погоджується з тим, що угіддя закріпляє центральний орган Держлісагенства, на його погляд це має робити територіальний, і знову я мимоволі подумав про мисливців, які необдумано вступають у члени спілки, про князівства, яких «об’єднає» спілка.
З іншої сторони показала себе Всеукраїнська Асоціація мисливців та користувачів мисливських угідь, яка об’єднала користувачів мисливських угідь різних форм власності членами якої заявили стати Львівська обласна та Львівська міська організації УТМР. І саме з цього моменту я бачу почалось відкрите наговорювання, відкрита брехня – зі статті вересневого номеру газети «ПтР»: «… УТМР такої можливості не має – простим мисливцям можуть обмежити можливість полювання, керівництву – задати «веселе життя» в частині користування угіддями», втручання у внутрішні справи УТМР, заклики до подрібнення угідь та наступної ліквідації. Напевно тоді, коли УТМР не вступило до «Всеукраїнської мисливської спілки» Андросюк С. зрозумів, що заволодіти нашими з Вами угіддями УТМР йому не вдається і почалось відкрите поливання брудом УТМР, організації членами якої ми є!
Андросюк С. ставить у приклад Європу, їхніх користувачів угідь, колективи, кількість дичини… давайте порахуємо чи є можливість у рядового українського мисливця оплачувати своє захоплення за європейськими мірками?
Наведу приклад одного із мисливських користувачів у Польщі: річний членський внесок з мисливця 7000 грн, ціна за 1 кг м’яса добутого оленя – 50 грн, ціна за 1 кг м’яса добутого кабана 42 грн. Користувач мисливських угідь компенсує збитки, які дикі звірі завдали власникам землі, користувач платить за оренду мисливських угідь. У Польщі функціонує Зв’язек Ловецький – організація за функціям подібна до УТМР та старіша за неї. Ніхто, скажу словами Андросюка С. не збирається “декомунізовувати”, а навпаки зберігають та перелаштовують її на сучасний лад.
Це все можливо і в наших умовах, лише потрібно зробити зміни у «Законі про мисливське господарство», розділити окремо мисливську та лісову галузь, створити та запровадити державні програми розвитку мисливських угідь, законодавчо затвердити та спростити умови для розведення, утримання дичини з подальшим випуском в природу – ось на цій ниві потрібно працювати спілці та її керівнику.
Відповім Андросюку С.А. – Львівська МО УТМР у сезоні полювання 2019-2020 рр. отримала 17 ліцензій на козу (15 ліцензій розподіляються за 15-ма п/о, а 2 ліцензії виділяються на індивідуальне полювання, одна з яких вже закрита, добутий трофейний самець дикої кози та 11 ліцензій на дикого кабана, які також будуть, як і минулих років, розподілені між п/о).
Миколаївська РО УТМР (Львівська область) цьогорічний переможець на фестивалі «Мисливська Ватра», Золочівська РО, Буська РО – беріть приклад як потрібно працювати та розвивати мисливське господарство.Троє голів із перелічених чотирьох організацій УТМР керують всього лише з лютого 2017 року, тобто 2,5 роки і результати роботи видно неозброєним оком!
Наостанок звертаюсь до мисливців в голови яких закрався сумнів стосовно доцільності існування УТМР чи свого членства у цій організації – земля на якій ми полюємо є нашою з Вами, наших сусідів, односельчан. Вони власники землі дали нам згоду на користування нею для ведення мисливського господарства, державні органи всього лише перевіряють достовірність даних, рішень та візують. До-поки нашу землю не скупили олігархи, іноземці, інвестори, які тільки виснажують треті у світі за розміром наші чорноземи, ліси не продали чи не віддали у приватні руки – ми господарі своєї землі. Якщо Вам кажуть що УТМР не працює, нічого не робить – це означає що Ви нічого не зробили для того щоб відбувались позитивні зміни, проводилась робота по збільшенню популяції диких звірів та птахів у Ваших угіддях – в УТМР, не подобається керівництво, яке нічого не робить, не встигає за потребами сьогодення – змінюйте, обирайте молодих та працюйте.
У «Всеукраїнську мисливську спілку» вступати не рекомендую !
Бойко Володимир, мисливець, член УТМР з 2000 р, вдруге обраний головою Верхньобілківської п/о Львівської МО УТМР.
Редакція може не поділяти думки авторів і не несе відповідальність за достовірність інформації.