Юрій КАЧУР, в.о. голови Перечинської районної організації Закарпатської облорганізації Українського товариства мисливців і рибалок, висловив свою думку щодо ситуації, яка склалась у мисливській галузі:
– У мене, як голови районної ради УТМР, складається враження, що все, що нині відбувається навколо мисливської галузі – блокування Лімітів та Норм добування дичини, непогодження Наказів про відкриття мисливського сезону для регулювання чисельності диких тварин, в тому числі хижаків тощо – все це створюється штучно, але для чого, можна лише здогадуватись.
Всі мої спроби знайти порозуміння та налагодити співпрацю з владою та відповідними відомствами – не дають результатів. Вони дивляться і чекають команди зверху, а звідти лише: «…ні, ні й ні!».
Тим часом, випадки сказу в Закарпатській області фіксуються систематично, але всі, хто мають до цього відношення, закривають на це очі. Коли хтось починає говорити, що потрібно негайно регулювати чисельність хижака, йому відразу відповідають: «…хочеш постріляти – їдь на фронт!»
Лише коли проблема з хижаками й зі сказом набрала розголосу на всю країну, з’явились відповідні рішення Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабміні, тоді Закарпатська ОВА разом з Держпродспоживслужбою (ДПСС) прийняли рішення дозволити провести кілька діагностичних відстрілів лисиці. Ці заходи, в першу чергу, проводять для розуміння ефективності пероральної імунізації та діагностики наявності сказу у диких хижаків, але не для регулювання їх популяції. До речі, ДПСС до заходів з імунізації хижаків долучає і наше Товариство, адже у них не має необхідної кількості людей, які добре знаючих мисливські угіддя.
Утім, на мою думку, одноразовий діагностичний відстріл лисиці, ситуацію не змінить. Тут потрібна систематичність, як це було до заборони полювання. Адже за два роки війни кількість хижаків у наших мисливських угіддях збільшилась мінімум у два рази.
Нещодавно в угіддях нашої районної організації проходила таксація – облік диких тварин. Було зафіксовано зростання чисельності лисиці. Її, за скромними підрахунками, у нас вже налічується 300–350 особин. Якщо не почати регулювання лисиці, то вже цієї весни матимемо приплід – плюс 100%. Також під час цьогорічного обліку дичини, наші єгері та мисливці нарахували аж 13 вовків. Два роки тому їх взагалі у нас не було. З’явились і єнотоподібні собаки, які у нас раніше не водились. Окрім цього, маємо в угіддях кілька десятків бродячих собак, які зібрались у зграї і наносять шкоди не менше за вовків.
Мисливці, зокрема ті категорії, що не підлягають мобілізації могли б за власний рахунок дещо виправити ситуацію з чисельністю хижаків, але влада дозволу не дає. Заборона призводить лише до створення епідеміологічної загрози та до знищення мисливської галузі.
Окрім цього, за останні декілька років, у нашого Товариства в Закарпатській області віджали майже половину мисливських угідь. Вони перейшли до інших користувачів, які на той час були ближчими до влади. Чи кращими стали ті угіддя? Ні.
Наше Товариство, як користувач мисливських угідь, має певні зобов’язання перед державою – утримувати єгерську службу, охороняти угіддя від браконьєрів, відтворювати дику фауну, але заборони ведуть лише до того, що найближчим часом, нас загонять у глухий кут.
Постає логічне питання: Чим наша організація, яка утримує штат співробітників – єгерів, бухгалтерів, сплачує податки, відрізняється від інших організацій та підприємств? Чому саме нам блокують роботу? Питань багато!
Тож хочу звернутись до всіх, кому не байдуже мисливство і мисливська галузь, потрібно припинити всі внутрішні чвари, об’єднатись і почати діяти спільно, стратегічно, щоб зберегти те, без чого ми не можемо жити.
Маємо надію, що нас почують, зрозуміють і приймуть відповідні, адекватні рішення.
Джерело: сторінка Українського товариства мисливців і рибалок у Фейсбук