ЗМІСТ
У парку історичної реконструкції «Оствиця» в Рівному зграя з приблизно 12–15 собак напала на отару овець. Чотири тварини загинули — трьох утопили, одній розірвали шию. Ще дві вівці у тяжкому стані. Напад стався вранці 19 березня і був зафіксований камерою відеоспостереження, — про це повідомляє Суспільне Рівне.
«Десь біля дванадцяти собак бігають, ганяють овець. Ми сюди приїхали, вигнали цих собак, але три овечки втопилися, одну хтось витягнув з води. Шиї порозривали, вуха повідривали. Це жахіття», — розповів керівник парку Юрій Ойцюсь.
За його словами, собаки не є безпритульними — вони вже неодноразово вбивали овець, курей та кота у знайомого. «Десь люди пригодували, пожаліли цих собачок. Ці собаки зараз ходять, “кошмарять” вулицями. Десь якусь дитину зловлять, буде йти вулицею сама. Це зграя, вони небезпечні», — зауважив Ойцюсь.
Патрульна поліція скерувала звернення до КАТП 1728, але стерилізаційний центр відповів, що не має повноважень, оскільки вважає цих собак не безпритульними, а «такими, що мають господарів і мешкають у приватному секторі біля Оствиці».
Закон захищає собак. А хто захистить решту
Ситуація типова і від того ще болючіша. Закон «Про захист тварин від жорстокого поводження» ретельно регламентує умови утримання собак — довжину прив’язі, температурний режим, наявність укриття. Держпродспоживслужба щойно публічно спростовувала фейк про «повну заборону прив’язі» — «Криниця мисливця» про це писала.
Водночас вівці, яких ця зграя загризла, курка, яку задавили минулого разу, кіт, якого розірвали, — опинилися в правовому вакуумі. Стерилізаційний центр не має повноважень. Поліція скеровує листи. Парк площею два гектари фізично не може загородитися. Зграя з 15 собак продовжує існувати на тій самій території. Це не перший напад — і за такої бездіяльності не останній.
Що думає суспільство — і чому це лякає не менше за собак
Допис Суспільного Рівне зібрав сотні коментарів, і вони показові не як курйоз, а як діагноз суспільного мислення. Кілька характерних парадигм.
Значна частина коментаторів автоматично перекладає провину на жертву. Чому вівці не були в кошарі? Чому немає паркану? Чому не найняли охоронця? Тобто парк, який утримує тварин на відкритій території і не має фінансування на огорожу двох гектарів, за цією логікою, сам створив проблему. Зграя, яка загризла чотирьох тварин, ніби й не при чому.
Інша частина пропонує рішення, що вражають своєю відірваністю від реальності. «Ні у кого не хватило ума покормити собак?» — дослівна цитата під дописом про зграю, яка щойно порозривала горла вівцям. Ідея, що ситу собаку не цікавить полювання, суперечить базовому розумінню зоології: зграя псів, яка увійшла в режим переслідування, не зупиниться від миски каші.
Окрема група впевнена, що будь-яка розмова про контроль безпритульних тварин — це прояв «живодерства», а ті, хто про це говорить, є «нелюдями». Причому градус агресії у цих «захисників тварин» значно перевищує все, що вони закидають опонентам. Образи, погрози, лексика, яку ми тут цитувати не будемо — і все це на захист зграї, яка загризла вагітних овець.
Є й ті, хто конструктивно шукає причини: безвідповідальне розведення, відсутність стерилізації, випадки, коли люди, тікаючи від війни, залишали собак напризволяще. Ці голоси тонуть у загальному шумі, але саме вони найближче до суті.
І є найтривожніша думка, яку озвучили кілька коментаторів: «Десь якусь дитину зловлять». Це не алармізм — це прогноз від людей, які живуть поруч із цією зграєю щодня.
Мисливський кут зору
Для мисливської спільноти ця історія — не просто міська хроніка. Здичавілі собаки є проблемою і в мисливських угіддях, де вони полюють на зайців, козуль, руйнують гніздовища. В угіддях єгер може вжити заходів щодо здичавілих тварин відповідно до законодавства. В місті — не може ніхто.
Парадокс: мисливець, який відповідально веде господарство, регулює чисельність хижаків, проводить біотехнічні заходи, — отримує від суспільства ярлик «вбивці». А зграя з 15 собак, яка системно знищує домашніх тварин на очах у всього міста, — отримує співчуття та пропозицію «покормити».
Один із коментаторів влучно зауважив: «Цікаво виходить — собаки загризли овець, винні вівці. Собаки покусали дитину — винна дитина». У цій іронії — весь діагноз ситуації, в якій опинилася країна з питанням безпритульних тварин.
Поки законодавство захищає право собаки на 20 метрів прив’язі, а стерилізаційний центр «не має повноважень» вилучити зграю, що вбиває, — вівці, кури, коти і, можливо, чиясь дитина залишаються без захисту. І це питання не до собак. Це питання до нас.