ЗМАГАННЯ В ІМ’Я ЛЕГЕНДИ

Серце билося трішки частіше, ніж зазвичай у бувалого гончатника. І тверда рука, пускаючи вижлеця у полаз, сіпнулася,  знімаючи нашийник – переживання давалися в знаки. Змагання…

Взагалі, що за слово то таке «змагання» – намагання перевершити, премогти когось у чомусь не-будь,  домагаючись кращих, ніж у когось результатів.

Усе наше життя, то велике змагання. В одних воно як марафон, в других як спринт, а в третіх – біг з перешкодами.

… в 13 років залишитися без батьків, котрих розстріляли «без суда і слєдствія» НКВД, а потім посмертно реабілітували, тільки вдумайтеся, через відсутність складу злочину! Сирітське життя… Війна – Курська дуга, визвольні бої за Україну, Польщу, Білорусь…штурм Берліну! А далі військова служба, навчання, робота, сім’я. Ось це змагання…

Але крім змагання за життя, за право на щастя у нашого ВЕЛИКОГО українця, експерта-кінолога Всесоїзної категорії, засновника Української кінологічної літератури був, та і є дотепер і інший «фронт» – просвітницько-кінологічний. Посіяти культуру полювання з мисливськими собаками серед наших земляків. Адже світла голова Юрія Васильовича ще при службі в Німеччинні побачила, що там мала дитина має більше знань про породи собак, правила полювання з ними, виховання молодняка, його тренування, а також правила розведення в чистоті і вдосконалення чистопородних мисливських собак, ніж наші дорослі мисливці. Тому виходом з цієї ситуації були написання для нас понад двохсот статей на мисливську тематику у різних газетах та журналах. Грандіозною подією для кінологічного світу України та всього тодішнього Радянського Союзу став вихід книг УКРАЇНСЬКИМИ МОВАМИ: «Мисливські собаки» (1977 р.), «Мисливське собаківництво», «Гончаки» та багато інших. Кінолог на основі своєї культури полювання з стаєю англоруських гончаків показував гідний приклад для наслідування.

Та і зараз, багато хто приходить до Букатевича Ю. В., запитує його думки, радиться. Адже знає, що ця людина, поганого не скаже. Що не поміняє свою думку від політичної ситуації, чи якигось власних амбіцій, як і більшість «сірих кардиналів» нашого сьогодення.

Тому, уже декілька років поспіль на Хмельницькій землі при Федерації Мисливського Собаківництва України та при  Хмельницькій обласній організації УТМР (за сприяння Сагайдака Г.А.) головою ХОКМС «ПОДІЛЛЯ»  Додоновим О. Л. в честь легендарної людини, проводяться статусні Регіональні змагання гончих порід собак – Кубок Букатевича.

І хоч не легкі зараз часи, важка в країні і політична, і фінансова ситуація, та на придачу всьому уже який рік триває «неоголошена війна», але в справжніх гончатників як в словах Леоніда Бикова (кінофільм «В бой идут – одни старики») – «всё проходящее, а музыка вечна». От так  собаководи незважаючи ні на що, з року в рік збираються на випробувальній станції «Залісецька дача»  в надії послухати «музику гону» своїх вихованців, та в надії виграти імениті змагання «Кубок Букатевича».

В 2016 році в цьому заході прийняло участь 33 гончаки. З них попородно:

• Руських гончаків – 14.
• Англорусів – 13.
• Естонських гончаків – 6.

Проводили експертизу даного заходу:

Головний експерт змагань – Осіпов В. Г., Національна категорія.

Перша експертна комісія. Голова – Благотнюк В. А. І кат.  Асистенти: Артеменко В. ІІ кат., Суховецький Р.  ІІІ кат.

Друга експертна комісія. Голова – Баран М. В. І кат. Асистенти: Кучерявий М. ІІ кат., Мороз Р. ІІ кат.

За три дні змагань (11-13.03.16 р.) погода радувала учасників та давала надію, що їх вихованці зможуть завдяки сприятливим погоднім умовам показати свої робочі якості у вмінні ганяти звіра по максимуму.

Гончаки теж, старалися. Йшли у полаз, будили звіра, лилася пісня гону. Але у всіх вона була різна не тільки за силою, музикою, частотою віддачі, вірністю, але і по тривалості. Можливо далася в знаки далека дорога, адже деякі учасники подолали чималі відстані (у змаганнях прийняли участь гончаки з 8 областей України).  Комусь показати достойний результат завадив молодий вік та відсутність достатньої майстерності або посереднє чуття. Але і були гончаки, котрі були просто не підготовлені до такого заходу… За три дні Першою комісією не було виписано жодного диплому, лише три гончі були розцінені, без присудження диплому. Радує те, що у більшості були підйоми – тому виправдянь, що нема результату, бо немає звіра – і мови не могло бути!

З ведучих, хотів би відмітити учасника з Чернівецької обл., котрий виставляв два номера англорусів – Рибака І.Г. Чому хотів би відмітити – цей чоловік настільки допомагав своїм гочакам, настільки сам «показував розумний, обдуманий, глибокий та широкий полаз галопом», що такому полазу позаздрили б багато і самих гончаків!!!

У Другій комісії справи були кращі, і кожен день якась гонча показувала дипломну роботу. Одну з таких робіт частково послухати вдалося і мені.

Естонська гонча Барса УРКМС 1109/3 вл. Гнатюк І.С. (Хмельницька обл..). Осениста вижлівка напускалася останнім четвертим номером. Майже під кінець відведеного на підйом часу побудила звіра і гарно повела. Протягом першої години гону звіра перебачити не вдалося – весь час щось заважало, і завертало звіра в сторону від експертної комісії: то бензопила заведеться, то мотоблок проїде. Після години гону звір не витримав і пішов по прямій та вийшов на Першу комісію. Так як у Першій комісії випробувальних одиниць уже не було, тому ми (Благонтюк В.А, Додонов О.Л., Суховецький Р.Г.) мали часу послухати дану вижлівочку. Паралельно повідомили і у Другу комісію, що гін уже йде у нас (у Другій комісії, гін зійшов на той час зі слуху). За якигось тридцять хвилин і підтягнулися усі експерти. Вижлівка за той час майже без перемовчок, напористо гонила звіра. Після двох годин гону нарешті, експерту Національної категорії, та головному експерту змагань  Осіпову В. Г. вдається перебачити русака, котрий покидав ріллею острів лісу серед поля, та йшов на енне коло в місце підйому на великий ліс. Загалом вижлівка показала понад трьох годинну роботу по русаку, що заслуговує невимовної похвали та свідчить про неабияке чуття, в’язкість та майстерність даної гончої! До речі, це не перша її трьох годинна робота на таких заходах. Памятаю осінню 2012 року вона показала таку ж роботу у дуже суху погоду по лисиці на випробуваннях.

Була і ще одна робота на даних змаганнях, достойна найвищих похвал. І хоч змагання, завжди залишаються змаганнями, але фаворити в даних змагання є завжди. Для мене, особисто таким фаворитом був Лі Буран (св. 30863) Горєліка О. М. (м.Хмельницький). Даний заводчик уже майже пів століття тримає руських гончих, виховав не одного Чемпіона і ніколи не тримав «посередніх» за якістю гончаків. Тому приїзд такої людини на змагання завжди запалює іскру надію на те, що вдасться послухати гарну роботу гончака. Тут уже підтверджуються слова Віолетти Дворецької: «Людина – це найвища цінність в світі», адже допоки в нас будуть такі заводчики-ентузіасти професіонали своєї справи, допоки у нас і будуть гарні породні гончі.

І хоч мені роботу вижлеця послухати не вдалося, так як він виступав у Другій комісії, але мої очікування він підтвердив: відмінна приїзка,  прекрасний розумний дуже глибокий та широкий полаз в контакті з ведучим. Підйом в другій половині напуску звіра. Сильний з частою віддачею музикальний голос. Гарний, паратий рівний гін з рідкими сколами та перемовчками. Експертній комісії двічі вдалося перебачити русака. Достойна робота!

По закінченню трьох днів змагань в турнірній таблиці місця собак, що спрацювали на диплом мали такий вигляд:

• 5 місце – англоруська гонча Ф-Тайфун (св..38028) вл. Сідак. Диплом 3 ст. лисиця.
• 4 місце – естонська гонча Барса ( УРКМС 1109/3) вл. Гнатюк. Диплом 3 ст. заєць русак.
• 3 місце – англоруська гонча Гроза (св..16759) вл. Тоскунов. Диплом 3 ст. заєць русак.
• 2 місце – англоруська гонча Гул ( св.. 033073) вл. Семерга. Диплом 2 ст. лисиця.
• 1 місце – Польовий Переможець – руська гонча Лі Буран ( св.. 30863) вл. Горєлік. Диплом 2 ст. заєць русак. (Розцінка голосу 7 3 4).

Підсумовуючи, бачимо, що на випробуваннях 15% виставлених гончаків змогли спрацювати на диплом. Як на мене – це посередній результат. І для покращення якого власникам гончих тре більше готувати своїх вихованців. А на даний час маємо те, що маємо.

Ну і не забуваймо, що у кожного з нас головні змагання життя ще попереду, тому ми постійно повинні рухатися до перемог. Достойних перемог, вартих наслідувань!

СУХОВЕЦЬКИЙ РОМАН ГРИГОРОВИЧ,  експ. ІІІ кат.