Золоті шакали виявилися біоіндикаторами небезпечних токсинів у довкіллі

Угорські вчені з Університету сільського господарства та наук про життя (MATE) виявили в організмах золотих шакалів на півдні Угорщини небезпечні мікотоксини – отруйні речовини, які продукують пліснявні гриби. Дослідження 19 особин показало присутність щонайменше трьох видів токсинів у кожній пробі печінки, що свідчить про масштабне забруднення екосистем. Про це повідомляє міжнародний науковий журнал International Journal of Molecular Sciences.

П’ять токсинів у кожному шакалі

За даними дослідження, у 95% проб виявлено дезоксиніваленол (DON), у 79% – фумонізин B1, а зеараленон знайдено у 42% зразків. Афлатоксини та охратоксин-А були присутні в усіх без винятку пробах. “Усі досліджені зразки містили принаймні три мікотоксини, а множинне забруднення різними токсинами спостерігалося часто”, – зазначають автори дослідження.

Науковці підкреслюють, що золоті шакали, як верхівкові хижаки з різноманітним раціоном, можуть слугувати цінними біоіндикаторами забруднення довкілля мікотоксинами. Їхнє харчування включає як рослинну їжу (насіння, плоди), так і тваринну (гризуни, падло великих тварин), що робить їх ідеальними “детекторами” токсинів у харчових ланцюгах.

Різний вплив на самців і самок

Дослідження виявило статеві та вікові відмінності в накопиченні токсинів. У дорослих самців спостерігалися вищі концентрації зеараленону, тоді як дорослі самки мали підвищені рівні охратоксину-А. Самки загалом показали значно вищі концентрації дезоксиніваленолу порівняно із самцями.

“Для всіх досліджених особин ми виявили значно вищі концентрації зеараленону, альфа-зеараленолу та охратоксину-А у дорослих зразках”, – повідомляють дослідники. Це свідчить про накопичення токсинів з віком, що може мати серйозні наслідки для репродуктивної функції та загального здоров’я тварин.

Токсини в кормах для дичини

Паралельно з дослідженням шакалів вчені проаналізували зразки кукурудзи з годівниць для диких тварин у тому ж регіоні. Усі зразки кормів містили детектовані рівні афлатоксинів, дезоксиніваленолу, охратоксину-А та фумонізину B1. Хоча концентрації не перевищували максимально дозволені рівні, сама присутність токсинів у кормах підтверджує шлях потрапляння цих речовин у харчові ланцюги.

Дослідники також виміряли рівень малондіальдегіду (MDA) – маркера окислювального стресу в організмі. Виявлено кореляцію між рівнем MDA та концентраціями охратоксину-А і зеараленону, що вказує на токсичний вплив цих речовин на клітини печінки.

Загроза для екосистем та людини

Мікотоксини – це вторинні метаболіти, які продукують різні види пліснявих грибів, передусім родів Aspergillus, Fusarium та Penicillium. Вони можуть спричиняти гепатотоксичність, нефротоксичність, нейротоксичність, імунотоксичність та канцерогенні ефекти як у тварин, так і в людей.

Особливе занепокоєння викликає той факт, що 75-100% зразків кормів у Європі містять більше одного мікотоксину одночасно. Токсини можуть взаємодіяти між собою синергічно або антагоністично, посилюючи чи послаблюючи ефекти один одного.

Український контекст

Хоча дослідження проводилося в Угорщині, його результати актуальні й для України. Золоті шакали активно поширюються територією нашої країни, особливо в південних та західних регіонах. За даними мисливської статистики, їхня чисельність в Україні постійно зростає.

Враховуючи схожі кліматичні умови та практики ведення сільського господарства, можна припустити аналогічний рівень забруднення мікотоксинами й в українських екосистемах. Це питання потребує окремого дослідження, адже мікотоксини можуть накопичуватися не лише в диких тваринах, а й у свійських, становлячи загрозу продовольчій безпеці.

Дослідники наголошують на необхідності розробки стратегій зменшення забруднення харчових ланцюгів мікотоксинами для підтримання балансу екосистем та забезпечення здоров’я тварин. Золоті шакали можуть стати важливим інструментом моніторингу такого забруднення завдяки своєму становищу верхівкового хижака та всеїдному раціону.