Заступник міністра Міндовкілля прокоментував приріст популяцій диких тварин (ВІДЕО)

Нещодавнє інтерв’ю першого заступника Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України Олександра Краснолуцького для Суспільного Новин викликає серйозні запитання щодо компетентності посадовця та його розуміння законодавства у сфері управління природними ресурсами.

Краснолуцький стверджує: “Дійсно спостерігається збільшення певних видів представників тваринного світу, але це, знову ж таки, можливо, пов’язано з тим, що тварини, напевно, так як і люди, втікають чи від війни переселяються в більш безпечні регіони. Тому тут ситуація, знову ж таки, доволі таки неоднозначна з цим питанням”.

Ця заява не тільки рясніє невизначеностями, але й суперечить обов’язкам міністерства. Адже згідно зі статтею 6 Закону “Про мисливське господарство та полювання“, відомство зобов’язане вести державний облік чисельності мисливських тварин. То де ж конкретні цифри?

Ще більше дивує позиція Краснолуцького щодо регулювання чисельності хижаків. Він стверджує: “Природа сама чудово регулює ту чи іншу популяцію і втручання людини тут не є обов’язково”. Але як це узгоджується зі статтею 30 того ж закону, яка зобов’язує користувачів мисливських угідь “регулювати чисельність диких тварин, проводити відстріл та відлов бродячих котів і собак, вживати невідкладних заходів для вилучення та ізоляції тварин, що мають ознаки хвороб, небезпечних для життя та здоров’я людей”?

Читайте також: Мисливці залишені поза процесом прийняття рішень щодо стратегії розвитку мисливського господарства

Заступник міністра ігнорує рекомендації щодо необхідності зменшення популяції хижаків, пропонуючи натомість лише вакцинацію. Але як це співвідноситься з його ж теорією про саморегуляцію природи?

Особливо вражає екологічна “логіка” Краснолуцького: чисельність хижаків не збільшилась, але їхніх жертв стало менше. Може, варто було б задуматися, чи не пов’язані ці явища?

Загалом, це інтерв’ю демонструє тривожну тенденцію: замість виконання чітких законодавчих норм та обов’язків, передбачених законом, пропонуються сумнівні “гуманні” рішення, які можуть мати негативні наслідки для екологічного балансу.

Складається враження, що у природоохоронній сфері України новий господар – не закон, не екологічний баланс, а дивні фантазії чиновників. Залишається сподіватися, що самі тварини прочитають закон і почнуть “самостійно регулювати” свою популяцію, бо від Міністерства захисту довкілля, схоже, чекати на це марно.