Конвенція про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі
Конвенція прийнята в Берні 19 вересня 1979 року, Україна приєдналася до неї 29.10.96
Преамбула
Держави – члени Ради Європи та інші держави, які підписали цю Конвенцію, враховуючи, що метою Ради Європи є досягнення більшого єднання між її членами, з огляду на прагнення Ради Європи до співробітництва з іншими державами в галузі охорони природи, визнаючи, що дика флора та фауна є природною спадщиною непересічної естетичної, наукової, культурної, рекреаційної та економічної цінності, яку необхідно зберегти і передати прийдешнім поколінням, визнаючи виключно важливу роль, яку відіграють дика флора та фауна у підтриманні біологічної рівноваги, відзначаючи, що численні види дикої флори та фауни зазнають серйозного виснаження і що деяким з них загрожує зникнення, усвідомлюючи, що охорона природних середовищ існування є важливим елементом захисту і охорони дикої флори та фауни, визнаючи, що проблема охорони дикої флори та фауни повинна враховуватися урядами в їхніх національних завданнях і програмах і що для захисту, зокрема, мігруючих видів необхідно започаткувати міжнародне співробітництво, враховуючи численні пропозиції урядів або міжнародних організацій щодо спільних дій, зокрема пропозиції Конференції Організації Об’єднаних Націй 1972 року з охорони оточуючого людину середовища та Консультативної асамблеї Ради Європи,прагнучи зокрема дотримуватися в галузі охорони дикої флори та фауни рекомендацій, що містяться у резолюції N 2 Другої Європейської конференції міністрів охорони навколишнього середовища, погодились про таке:
Глава I
Загальні положення
Стаття 1
1. Ця Конвенція має на меті охорону дикої флори та фауни і їхніх природних середовищ існування, особливо тих видів і середовищ існування, охорона яких вимагає співробітництва декількох держав, а також сприяння такому співробітництву.
2. Особлива увага приділяється видам, яким загрожує зникнення, та вразливим видам, включаючи мігруючі види, яким загрожує зникнення і які є вразливими.
Стаття 2
Договірні Сторони вживають необхідних заходів для підтримання популяцій дикої флори та фауни на такому рівні або для приведення їх до такого рівня, який відповідає, зокрема, екологічним, науковим і культурним вимогам, та враховують при цьому економічні та рекреаційні вимоги, а також потреби підвидів, різновидів чи форм, що знаходяться під загрозою на місцевому рівні.
Стаття 3
1. Кожна Договірна Сторона відповідно до положень цієї Конвенції вживає заходів для здійснення національної політики охорони дикої флори, дикої фауни та природних середовищ існування, приділяючи особливу увагу видам, яким загрожує зникнення, та вразливим видам, особливо ендемічним, та середовищам існування, яким загрожує зникнення.
2. Кожна Договірна Сторона зобов’язується враховувати у своїй політиці планування забудови і розвитку територій та у своїх заходах, спрямованих на боротьбу із забрудненням, необхідність охорони дикої флори та фауни.
3. Кожна Договірна Сторона сприяє просвіті та поширенню загальної інформації з питань необхідності охорони видів дикої флори та фауни і їхніх середовищ існування.
Глава II
Охорона середовищ існування
Стаття 4
1. Кожна Договірна Сторона вживає відповідних і необхідних законодавчих та адміністративних заходів для забезпечення охорони середовищ існування видів дикої флори та фауни, особливо тих, які зазначені у додатках I і II, а також охорони природних середовищ існування, яким загрожує зникнення.
2. Договірні Сторони у своїй політиці планування забудови і розвитку територій враховують потреби охорони природних територій, що охороняються згідно із попереднім пунктом, для того щоб уникнути будь-якої деградації таких територій або у міру можливості звести її до мінімуму.
3. Договірні Сторони зобов’язуються приділяти особливу увагу охороні територій, що мають значення для мігруючих видів,зазначених у додатках II і III, і що належним чином розташовані по відношенню до міграційних шляхів, таких територій, як місця зимівлі, скупчення, годівлі, виведення потомства чи линяння.
4. Договірні Сторони зобов’язуються у разі необхідності координувати свої зусилля, спрямовані на охорону природних середовищ існування, згаданих у цій статті, коли вони розташовані у прикордонних районах.
Глава III
Охорона видів
Стаття 5
Кожна Договірна Сторона вживає відповідних і необхідних законодавчих та адміністративних заходів для забезпечення особливої охорони видів дикої флори, зазначених у додатку I. Навмисно зривати, збирати, зрізати чи виривати з корінням такі рослини забороняється. Кожна Договірна Сторона у разі необхідності забороняє володіння такими видами чи їх продаж.
Стаття 6
Кожна Договірна Сторона вживає відповідних і необхідних законодавчих та адміністративних заходів для забезпечення особливої охорони видів дикої фауни, зазначених у додатку II. Стосовно цих видів, зокрема, забороняється таке:
a) всі форми навмисного вилову, утримання та навмисного знищення;
b) навмисне зашкодження місцям виведення потомства або відпочинку чи їхнє знищення;
c) навмисне порушення спокою дикої фауни, особливо у період виведення та вирощування потомства і зимівлі, якщо таке порушення є істотним з точки зору цілей цієї Конвенції;
d) навмисне знищення яєць або їх вилучення з середовищ існування диких тварин чи зберігання цих яєць, навіть якщо вони порожні;
e) володіння цими тваринами або внутрішня торгівля ними, живими чи мертвими, включаючи чучела тварин і будь-яку частину чи похідні від них, які можна легко розпізнати, якщо це сприяє ефективному виконанню положень цієї статті.
Стаття 7
1. Кожна Договірна Сторона вживає відповідних і необхідних законодавчих та адміністративних заходів для забезпечення охорони видів дикої фауни, зазначених у додатку III.
2. Будь-яке використання видів дикої фауни, зазначених у додатку III, регулюється з метою забезпечення безпечного існування популяцій з урахуванням вимог статті 2.
3. Заходи, які мають вживатися, включають:
a) періоди заборони на полювання та/або інші процедури, що регулюють використання;
b) у разі необхідності тимчасову чи місцеву заборону використання з метою відновлення популяцій до належних рівнів;
c) регулювання у разі необхідності продажу, зберігання з метою продажу, транспортування з метою продажу або пропонування на продаж живих або мертвих диких тварин.
Стаття 8
Стосовно вилову чи знищення видів дикої фауни, зазначених у додатку III, і у випадках, коли відповідно до статті 9 щодо видів, зазначених у додатку II, застосовуються відступи від положень, Договірні Сторони забороняють використання всіх не вибіркових засобів вилову чи знищення та використання всіх засобів, які можуть призвести до зникнення з певної території популяцій окремого виду або серйозно порушити їхній спокій, та зокрема засобів, зазначених у додатку IV.
Стаття 9
1. За відсутності будь-якого іншого задовільного рішення і якщо відступ від положень не зашкоджуватиме виживанню відповідної популяції, кожна Договірна Сторона може не дотримуватися положень статей 4, 5, 6, 7 і заборони на використання засобів, згаданих у статті 8:
– для охорони флори та фауни;
– для запобігання заподіянню серйозної шкоди посівам, худобі, лісам, рибальству, водним ресурсам та іншим об’єктам власності;
– в інтересах охорони здоров’я людей та громадської безпеки, безпеки польотів та в інших важливих суспільних інтересах;
– з метою наукових досліджень та освіти, відтворення популяцій, відновлення видів та необхідного виведення потомства;
– дозволити в умовах суворого контролю на відбірковій основі та в обмеженому обсязі вилов, утримання та інші розумні способи використання деяких видів диких тварин та рослин у невеликих кількостях.
2. Договірні Сторони один раз на два роки надають Постійному комітету доповіді про відступи від положень, зроблені відповідно до попереднього пункту. У цих доповідях мають обов’язково зазначатися:
– популяції, до яких застосовуються або були застосовані відступи від положень, та, коли це практично можливо, кількість відповідних видів;
– дозволені засоби знищення чи вилову;
– умови ризику та обставини часу й місця, за яких були дозволені такі відступи від положень;
– орган, уповноважений заявляти про виконання таких умов та ухвалювати рішення стосовно дозволених для використання засобів, обмежень на них і осіб, яким доручається їхнє виконання;
– відповідні заходи контролю.
Глава IV
Спеціальні положення для мігруючих видів
Стаття 10
1. На додаток до заходів, зазначених у статтях 4, 6, 7 і 8, Договірні Сторони зобов’язуються координувати свої зусилля, спрямовані на охорону мігруючих видів, які зазначені у додатках II та III і ареал яких поширюється на їхню територію.
2. Договірні Сторони вживають заходів з метою забезпечення, щоб періоди заборони на полювання та/або інші процедури, що регулюють використання і передбачені у пункті 3a статті 7, належним чином задовольняли потреби мігруючих видів, зазначених у додатку III.
Джерело: сайт Верховної ради України