На Харківщині зафіксовано три смертельні випадки сказу у людей

На Харківщині у 2024 році зафіксовано три смертельні випадки захворювання на сказ серед населення. Такої кількості летальних випадків від цієї хвороби не реєстрували в області за останні десять років. В усіх трьох випадках джерелом інфікування стали домашні коти, про це повідомляє Національний портал з імунізації.

Епідеміологічна ситуація зі сказом в регіоні суттєво погіршилася за останні роки. За словами Любові Махоти, головної санітарної лікарки Харківської області та генеральної директорки ДУ “Харківський обласний центр контролю та профілактики хвороб”, такий сплеск захворюваності серед людей пов’язаний з критичним збільшенням випадків сказу серед тварин.

“В Харківській області в минулому році зареєстровано три випадки сказу в людей. До цього періоду ми мали три випадки за останні 10 років. Тобто сказ у людей – це надзвичайна ситуація. Якщо взяти довоєнні роки – 2019, 2020, 2021, то ми мали 94 випадки сказу у тварин за три роки. Зараз ми маємо за минулий рік (2024 – ред.) 95 випадків. У 2023 році – і того більше, було 117 випадків сказу у тварин”, – зазначила фахівчиня.

Особливе занепокоєння викликає ситуація з домашніми котами, які становлять майже половину всіх зареєстрованих випадків сказу серед тварин. З 44 випадків сказу у котів, зафіксованих у 2024 році, 33 припадають на домашніх улюбленців, переважно в сільській місцевості.

Експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я називають ситуацію зі сказом в Україні унікальною через високу частку інфікованих котів. “Спеціалісти з Всесвітньої організації охорони здоров’я називають феноменом України, що у нас оці три випадки сказу у людей – ви ж розумієте, що всі вони померли, вони не звернулися за медичною допомогою, – що вони всі були пошкрябані котами. Саме котами. Ні в одній країні коти не стоять на такому високому щаблі, як у нас”, – підкреслила Любов Махота.

Читайте також: У селі на Рівненщині виявили сказ куниці, яка напала на місцеву жительку

Найбільша небезпека криється в сільській місцевості, де 82% всіх випадків сказу у тварин реєструється в приватних домогосподарствах. Типовий сценарій зараження – контакт домашніх тварин з дикими, найчастіше з лисицями, які є основним природним резервуаром вірусу.

Для людей, які за родом діяльності часто перебувають у природному середовищі, важливо пам’ятати основні правила безпеки. Негайне звернення до лікаря після контакту з дикою або підозрілою твариною є критичним, адже сказ має 100% летальність, але піддається профілактиці, якщо вчасно розпочати лікування. Вакцинація домашніх тварин, особливо котів, які мають доступ до вулиці та можуть контактувати з дикими тваринами, також є важливим фактором запобігання поширенню інфекції.

Мисливцям та лісникам рекомендується уникати контакту з дикими тваринами, навіть якщо вони виглядають здоровими, адже тварина може бути інфікована, але ще не проявляти симптомів. Особливу обережність слід проявляти при виявленні незвичної поведінки у лісових мешканців – якщо лисиця чи інший дикий звір не боїться людини або поводиться агресивно, це може бути ознакою сказу.

Сказ – це захворювання, викликане рабівірусом, яке у 100% випадків призводить до смерті при розвитку клінічних симптомів. Перші ознаки можуть з’явитися через 18-60 днів після укусу і нагадують грипоподібний стан: лихоманка, головний біль, м’язові болі, втрата апетиту, нудота і втома.

Згодом розвиваються неврологічні симптоми: дратівливість, агресивність, галюцинації, м’язові спазми, надмірне слиновиділення та гідрофобія (страх води).

У разі контакту з підозрілою твариною необхідно промити рану водою з милом протягом 15 хвилин та негайно звернутися до лікаря для введення антирабічної вакцини за схемою: 0-3-7-14-28 днів. У випадку тяжких укусів або укусів у небезпечні зони (голова, шия, руки) додатково вводиться антирабічний імуноглобулін.

“Протипоказів до екстреної вакцинації проти сказу нема! Вчасне введення вакцини надзвичайно важливе, адже лікування сказу не існує”, – наголошують фахівці.

Ситуація зі сказом погіршується через припинення програм імунізації диких тварин, зокрема лисиць, які є основним резервуаром інфекції в природі. “Це велика цифра, вона пояснюється воєнними діями, оскільки не проводиться імунізація лисиць, не контролюється їх чисельність”, – пояснила Любов Махота.

Для мисливців, лісників та інших людей, які мають підвищений ризик контакту з дикими тваринами, рекомендується профілактична вакцинація проти сказу. Це особливо актуально в регіонах, де зафіксовано спалахи захворювання серед тварин.

Кому потрібна профілактична вакцинація проти сказу?

• Ветеринарам
• Працівникам притулків для тварин
• Мисливцям
• Працівникам боєнь
• Таксидермістам
• ВІЙСЬКОВИМ

Також за рекомендацією ВООЗ профілактичній вакцинації проти сказу підлягають “Діти, які живуть або відвідують райони з підвищеним ризиком сказу серед м’ясоїдних тварин, можуть бути вакциновані профілактично, якщо немає економічних чи логістичних перешкод.”

А вся Україна — це саме така зона!

• Дітей потрібно вакцинувати.
• Дорослим, які мають потенційні контакти з дикими або безпритульними тваринами, вакцинація також необхідна.

Схема профілактичної вакцинації:

• Перша доза — у день звернення.
• Друга доза — через 7 днів.
• Третя доза — через 21–28 днів.

Ревакцинація:

• Через рік після основного курсу — одна доза.
• Надалі кожні 5 років — також одна доза.

Що робити, якщо укус стався після вакцинації?

• Менше 3 місяців — додаткові щеплення не потрібні.
• Від 3 місяців до 5 років — потрібно ввести дві дози вакцини (в день звернення і на 3-й день), щоб активувати імунну пам’ять.
• Антирабічний імуноглобулін у таких випадках не вводиться.

Сказ поряд! Не ігноруйте небезпеку!