Повномасштабна атака на мисливську галузь, за байдужості мисливців, просто неминуча

З приводу істерії найманих “зоозахисників” і міністра екології навколо полювання в Україні, як і обіцяв, підготував роз’яснювальну агіт-публікацію про те, що за цим насправді криється…

Борітеся – поборете !

Тема, порушувана в цій статті зароджувалася в моїй голові ще років 6-7 тому, коли уряд Азарова закривав нам полювання через «спеку». Проте, вважав я її тоді надто радикальною, незрілою, несвоєчасною, утім…пророчою. Сьогодні ж не побоюся ні надмірної жорсткості у висловлюваннях ані вживання непопулярних фраз. Мова піде про політику! У всіх її іпостасях, які б тільки не торкалися нашої справи – мисливства. А їх, скажу Вам, більш ніж достатньо: політика держави відносно мисливства, зрозуміла політика його противників, політика користувачів угіддями, політика пересічного мисливця і т.д.

Доречно було б все розділити на окремі блоки та заздалегідь нагадати читачеві – якщо Ви не займаєтеся політикою, вона займеться вами! Якщо чесно, вже зайнялася, і по повній!..

Давайте розберемося. Яка була, є і найближчим часом буде політика нашої держави відносно сфери мисливства?

Була – байдужою. І це у вітчизняних реаліях природно, оскільки є неприбутковою галуззю тодішніх чиновників вона економічно абсолютно не цікавила.

Якою вона є зараз? Заангажованою! У першу чергу – «екологічно». Адже сьогоднішні політики пішли далі – вони не просто «плювали» на нашу галузь, вони взяли уроки у антимисливських ідеологів і використовують її паплюження як інструмент дешевого піару, бо ж похвалитися їм наразі більше нічим…

У підтвердження щойно сказаному не буду вкотре цитувати огидних висловів горе-міністра екології Семерака чи згадувати згубні для мисливської галузі законодавчі ініціативи депутатів Томенка, Диріва, Капліна, Сугоняко, Іщейкіна та ін. Про це багато було написано і сказано.

Якою ж надалі буде чиновницька політика відносно мисливства, якщо ми не втрутимося у її формування?

Глибоко переконаний, що незабаром вона різко радикалізується і стане – меркальтильно вмотивованою! І не просто антимисливською, а на цей раз вже цілком антинародною! Пояснюю. Ви думаєте політики перестануть надурняк піаритися на своїх буцімто «зоозахисних» переконаннях і нововведеннях? Ні. Та й це лише чверть біди. Головна ж полягає в тому, що ні для кого вже не секрет як другий рік у кабінетах вищих державних посадовців витає ідея лісової концесії та зняття мораторію з продажу земель сільськогосподарського призначення. І не думайте, що це прагнення лише цієї влади. Ні. Це прагнення і всіх прийдешніх поколінь української політичної «еліти». Адже, грабувати більше нічого! Уявляєте? Вистачило лише на 27 років…

– Шановні політики, прийміть щирі співчуття вашим апетитам! Хочеться додати від імені всього українського народу, звичайно ж з сарказмом. Та твої співчуття їм не потрібні, шановний читачу. Потрібні твої ліс і поле. А ти сиди і спостерігай далі, як розкручується маховик знищення мисливської галузі. Тільки зрозумій одне – він тому і розкручується щоб забрати в тебе ліс і батьківський пай. І виключно мисливські співкористувачі цих територій, «сидячи» на договорах довгострокового користування (від 15 років), є серйозною юридичною перепоною для швидкого віджиму людських земель. Ось бачиш, шановний читачу, як все виявилося просто… А якщо додати до сказаного, що будь-якій злочинній владі (а інших я не пам’ятаю) вигідне обеззброєння населення, хай і пасивне шляхом обмеження полювання, то здалось «ваше» мисливство панам-депутатам? Та воно їм, скоріш, кісткою в горлі! Тому і підливають всіляко масла в вогонь, діючи за класичним принципом «Divide et impera» – розділяй і властвуй!

Що ж з цим робити? Як і обіцяв не вибирати слів, скажу свою власну думку – включати мізки, громадську свідомість, підіймати п’яті точки, починати гуртуватися та діяти! Якщо не заради полювання то хоча б заради порятунку своєї землі від чиновників-мародерів, а диких тварин від голоду та браконьєрів.

Про політику користувачів угіддями скажу дуже коротко. У 60-70% випадків вона просто відсутня. Спроби їх об’єднати навколо новостворених громадських організацій, включаючи нашу, показали, що у мисливських господарств є бажання захистити себе і спільно розвивати свою справу, проте нині далеко не всі з них готові жертвувати на це хоч якість наявні ресурси (час, людей, гроші). Парадокс, який невідомо чим закінчиться для галузі…

Найфеномінальнішою для мене виявилася політична свідомість пересічного українського мисливця, оскільки вона лежить в основі описуваної політичної піраміди. І саме вона рекордно відсутня у 99,9% мисливців, у зв’язку з чим ми і маємо всі вище перелічені біди на свої голови! Це справжня ганьба, і усвідомлення цього – моя особиста трагедія останніх років! Коли на Хрещатику гриміли І-й, а згодом ІІ-й Майдани я думав: – якби зачепили права мисливців, вони б швидко показали тим можновладцям де раки зимують! Як же я помилявся. Не тут то було! Хлопці.., ми ж не пересічний житель країни, нас об’єднує чи не спільний сенс життя! Як так можна?!! Звинуватьте мене у прихованій рекламі, пропаганді чи ще в чому, та я все рівно скажу. Для мене, як науковця-статиста, показники вашої громадсько-політичної свідомості вбачаються наприклад в тому скільки вас передплачує єдину в Україні мисливську газету, звідки можна хоч про щось дізнатися. Знаєте стільки? Менше 1%! А скільки вас приходило минулого року на мітинги під Кабмін і Мінприроди? Десятки, рідше сотні чоловік…із сотень тисяч! Що ви пишете в коментарях спеціалізованих сайтів, соціальних груп та на мисливських сторінках в інтернет-мережі? Все що завгодно – від вихваляння трофеями до експертних оцінок жіночих сідниць, але не про свої політичну і громадські позиції…

То чого ж ми чекаємо, добродії-мисливці?.. Невже побачити решту видів мисливських тварин у Червонокнижній могилі? Або чергового закриття полювання в певному радіусі навколо об’єктів ПЗФ? Чи може прийняття Законопроекту № 8256 (який нам чудом вдалося повернути на доопрацювання), де вам заборонять контакту натаску собак, а отже і відповідні види полювання з ними. А це, в теорії, всі види звірових полювань, під які підпадають усі породні групи мисливських собак, окрім лягавих під час полювання по перу. Повірте, таких законодавчих «бомб» незабаром буде ціле мінне поле! І повномасштабна атака на мисливську галузь, за вашої байдужості, просто неминуча!!!

Грядуть вибори, тому чиновники взяли паузу. Ми маємо цим неодмінно скористатися. На мобілізацію лишилося менше року. Розпочати, як на мене, варто із самоусвідомлення своєї надважливої ролі у формуванні мисливськогосподарської політики держави. Далі, розкажіть про користь полювання рідним, друзям, сусідам, колегам по роботі. Адже саме вони – прості мешканці України і визначають політичні тренди в парламенті, оскільки є його електоратом. Донесіть до них, що оберігати тварин, окрім єгерів у лісі більше нікому. Та й оберегти можна виключно на гроші мисливців, які й добувають насправді лише 10-15% поголів’я. Проте, саме на ці гроші тварин стережуть від браконьєрів і хижаків, підгодовують ліками, мінеральними та енергетичними кормами взимку. Розкажіть, чому нинішня влада не підтримує полювання і як заробляють собі на життя так звані «зоозахисники» наклепами на мисливство, відпрацьовуючи багатотисячні закордонні гранти. Поясніть те, що саме на їх (електорату) підтримку і сподіваються всі ці шарлатани. Зробіть про це пост в соцмережах чи інший пост на пітримку мисливства, попросіть поширити його всіх друзів і рідних. Напишіть правду. Наприклад, про те, що цивілізований світ скрізь вітає полювання – як визнаний природоохоронний інструмент.

Чим же ми гірші?

Саме масштабна боротьба з антимисливцями за формування еко-політичних переконань звичайних українців має стати, шановні товариші, вашим першочерговим завданням. Паралельно потрібно об’єднуватися як це роблять мисливці в кожній розвиненій країні світу! І не лише для того щоб вирішити питання які вже стали проблемою. На це варто приділяти умовно 30% власних ресурсів. Решту 70% варто негайно приділити профілактиці виникнення нових утисків та лобіюванню власних інтересів, які збігаються з інтересами природи, а отже благословенні самим Небом.
Тож, якщо ми не хочемо програти цю війну держбандитам і втратити власні надбання, злободенним для вітчизняних мисливців, у їхніх думках, словах та вчинках, має стати майже революційне гасло: «Відстоємо полювання в Україні – убезпечимо тварин від голоду та браконьєрів! Захистимо мисливську галузь – вбережемо рідну землю від чиновницького дерибану!».

В. Новицький, вчений-еколог