Прибуток від мисливського туризму в Болгарії за сезон досягає майже 3 млн євро
Болгарія – країна, що розташована у Південно-Східній Європі на Балканському півострові, країна з родючими рівнинами, що змінюються квітучими полонинами та нескінченно зникаючими у далині величними горами Ріла і Пірин, Родопі й Балканами, країна, яка може похизуватись однією з найкращих мисливських Програм в Європі.
Площа Болгарії становить 111 тис. кв. км, з яких мисливські угіддя – 77 тис. кв. км, 1/3 цієї території займають ліси (дуб, бук, сосна та ялина), а решта є орні землі й пасовища.
Мисливське господарство в Болгарії регулюється державою з 1880 року із започаткуванням ліцензійного полювання.
Після приєднання Республіки Болгарії до Європейського Союзу, вона стала членом «великої європейської сім’ї» і тому діяльність лісового та мисливського господарства ведеться в унісон з європейськими законами.
Управління та контроль за мисливським господарством Болгарії покладено на Держлісагентство. Йому активно допомагає Союз мисливців і рибалок Болгарії – громадська організація, членами якої є 108 тис. мисливців і рибалок. Крім Союзу, у Болгарії зареєстровано ще 65 інших об’єднань мисливців із середнім числом членів – 160 мисливців. На території Болгарії діє 40 державних мисливських господарств і 130 мисливських господарств з громадською та приватною формою власності.
У країні дозволено полювання на 18 видів ссавців і 20 видів птахів.
Союз мисливців і рибалок Болгарії
В організаційному відношенні болгарський Союз мисливців і рибалок дуже схожий на наш УТМР і включає в себе 27 окружних рад і 941 товариство (дружества). Дружества створюються на території окружної ради при наявності не менше 30 мисливців. Найдрібнішими, первинними організаційними одиницями є створені за територіальними або виробничими ознаками – колективи (дружини).
Найбільш упорядкованими і багатими великим звіром у Болгарії вважаються спеціальні навчально-дослідні мисливські господарства, наприклад, «Воден» та «Вітіну».
Мисливські угіддя, за винятком місць відведених під господарства великої дичини, діляться між мисливсько-рибальськими дружествами і закріплюється за ними.
У свою чергу, територія кожного мисливського господарства ділиться на заказник (до 8% загальної площі), поле колективного полювання (не менше 22%), поле індивідуального полювання (до 45%) і поле вільного полювання (до 25%). Територія мисливського господарства, зазвичай, становить не менше 25 тис. гектарів.
Як організовуються мисливські господарства
Заказник, що займає до 8% загальної площі господарства, повинен поповнювати дичиною навколишні угіддя. Якщо ж ця зона спокою буде обрана між полями, де інтенсивно ведеться вільне та індивідуальне полювання, то вона незабаром втратить своє значення. Якщо життєві умови в заказнику будуть набагато сприятливіші, ніж у сусідніх угіддях, то дичина буде прагнути потрапити до заказника, навіть у тому випадку, якщо навколо нього ніякого полювання не ведеться.
Заказник по можливості розташовується у центрі господарства, щоб у дні полювання він міг служити притулком для дичини, щоб забезпечити загнаній дичині спокій і потрібну кормову базу.
Поле колективного полювання становить до 22% загальної площі господарства. Відстріл дичини тут може проводитися тільки у груповому порядку не більше чотирьох разів упродовж року. Тут же відловлюють дичину для розселення або експорту. Обмежений режим користування цим полем наближає його до категорії заказника, яке повинно межувати з ним, утворюючи загальний блок.
Вдало вибрати поле індивідуального полювання – завдання не з легких. Відводити під нього насичені дичиною угіддя було б неправильним: це дало б лише тимчасовий ефект. У районі, що об’єднує кілька населених пунктів, угіддя вибирають так, щоб всі члени колективу могли б під’їхати до нього без особливих труднощів, інакше частина мисливців підуть в угіддя вільного або колективного полювання, що не бажано, так як основна ставка робиться на розвиток індивідуального полювання. Це поле часто знаходиться поруч з угіддями для вільного полювання, забезпечивши тим самим ефективний контроль над мисливцями-туристами, які приїхали пополювати з інших районів або країн.
Саме полю вільного полювання надано найширші можливості полювання. Поряд із членами Союзу у цих угіддях вільно можуть полювати мисливці «зі сторони», також сезон полювання тут довший, ніж в інших угіддях. Зазвичай, це угіддя для полювання на водоплавну дичину. Полювання тут дозволено по суботах, неділях та у дні офіційних свят. Іноді вільні угіддя кількох сусідніх господарств стикаються і утворюють одне спільне мисливське поле.
Крім угідь, які закріплені за Союзом, є ділянки спеціального призначення – заповідники і досвідні поля науково-дослідного інституту лісу і лісового господарства при академії наук, де розташовані зразкові мисливські угіддя і місця зупинок пролітної дичини.
Біля кожного важливого вузла сполучення – залізничної станції, автобусної зупинки, на перехрестях шосе і в інших часто відвідуваних місцях – встановлені аншлаги та схеми мисливського господарства, які полегшують мисливцеві орієнтуватися і виключають мимовільне браконьєрство.
Залежно від того, якої системи полювання – групової чи колективної буде мисливське господарство, розподіляють і його угіддя.
При груповому полюванні – 8% всієї площі господарства відводять під закритий для полювання довголітній заказник, 30% угідь виділяють для колективного полювання, куди допускають не більше 15 мисливців, відстрілюють заплановану кількість зайців і куріпок. Решту площі ділять на два поля для групового полювання. На цих полях полюють через рік – по черзі.
У господарстві для колективного полювання в Болгарії ті ж 8% угідь відводять під заказник, а решта поділяється на 10–15 ділянок, в яких послідовно, поки не пройдуть всі, полюють колективно, тобто групами по 8–15 осіб. Так як полювання в них допускається тільки один раз на тиждень – по неділях, то за рік кожна ділянка відвідується не більше трьох разів. Таким чином дичину не турбують, а в угіддях утворюються резерви репродуктивних самців.
Все це робиться для того, щоб пом’якшити вплив полювання на дичину.
Біорізноманіття Болгарії
У Болгарії полювання має тисячолітню історію, мисливці зберігають і примножують його традиції.
У садах місцевих мешканців, простих людей, можна зустріти витончені скульптури оленів і сарн, на чешмах (кам’яних плитах з кранами, з яких тече вода) витесані зображення диких тварин.
Щоб об’їздити вздовж і впоперек всю невелику Болгарію, часу треба не так вже й багато, проте ви буде вражені різноманітністю її рельєфу і пейзажами. Химерні гірські масиви чергуються з огрядними долинами, пагорби з рівними, як долоня, родючими полями. З голих скелястих вершин збігає вниз по гірських схилах зелена мантія хвойних лісів, нижче їх змінюють пояси бука, клена, граба, дубові гаї.
На схилах гір любителі рідкісних трофеїв зможуть побачити гордого європейського оленя. Ще кілька років тому працівники мисливського господарства всіляко намагалися збільшити поголів’я цього виду, сьогодні його можна зустріти повсюди у країні, навіть за 20–50 кілометрів від столиці – Софії. У багатьох районах країни стада оленів вже загрожують молодим лісам, регулювати чисельність яких шляхом відстрілу в умовах складного рельєфу країни нелегко.
За болгарським законам до великої дичини відносять і глухарів. Популяції цих мешканців лісів налічують до 2200–2500 птахів. Зустріти глухаря можна навіть біля Софії – на південних схилах гори Вітоша, хоча ця гора є національним парком, який щодня відвідують тисячі туристів. Найбільш непрохідні місця Пирин також служать місцем проживання глухаря.
У мисливських угіддях країни мешкає 16 тис. голів благородного оленя, 4,5 тис. лані, 75 тис. козулі, 50 тис. кабана, 2,2 тис. муфлона, 1,8 тис. голів сарни, 900 бурих ведмедів, 116 тис. фазанів, 313 тис. рябчиків і 36 тис. перепелів, сотні тисяч куріпок, кекликів, а також зграї перелітних птахів – гусей та бекасових.
Найбільше мисливське значення в Болгарії має, звичайно ж, заєць-русак, сіра куріпка, фазан, а з великої дичини – благородний олень, козуля, сарна, дикий кабан і частково глухар. Нерідко серед трофеїв болгарських мисливців можна побачити вовка, лисицю, білку, чорного і степового тхора.
Популярне в Болгарії полювання на диких качок і гусей, дрофу, стрепета, рябчика, перепела, слукву, диких голубів тощо.
По берегах річки Тунджі, біля м. Ямбол і в Єлховському окрузі, досі зберігся кавказький фазан. Перлиною мисливської фауни Болгарії вважають фракійську, поширену на південному сході країни і балканську гірську куріпку.
Дозволи та трофей
На велику дичину полювання в Болгарії дозволене тільки за ліцензіями. Група з 3–5 мисливців може відстріляти одну козулю та свиню, група з 5 осіб і більше – одного оленя. Лань, глухар і сарну добувають в обмеженій кількості. На велику дичину – полювання в Болгарії відкрито у жовтні-листопаді, на глухаря – з 15 квітня до кінця травня.
У пересічених місцевостях і в горах на зайця полюють з гончими, у полях з лягавою або взагалі без собаки. Особливо багато зайця у полях. Ходять на русака групами або колективами, причому тільки у недільні та святкові дні. Полювання на зайця відкривається 1 жовтня і триває до 15 січня. За рік болгарські любителі полювання добувають близько 350 тис. голів зайця-русака.
Іноземним гостям і туристам-мисливцям теж до душі полювання в Болгарії. Після отримання дозволу на полювання і сплати збору, вони можуть вільно полювати і забирати з собою здобуті мисливські трофеї.
Популярність Болгарії серед мисливців з інших країн – не дивна, тому що ще з 1930 року болгарські мисливські трофеї беруть участь на міжнародних мисливських виставках і їх високі оцінки є найважливішим доказом провідного місця Болгарії в мисливській справі. До сьогодні з представлених країною трофеїв 2850 були нагороджені золотими медалями, 1635 – срібними, 1087 – бронзовими.
Болгарія представила вже чотири світові рекорди благородного оленя: у 1976 р. на міжнародній виставці у Чехії, трофей з оцінкою 253 бали за системою CIC, у 1980 р. у Словаччині трофей з оцінкою 256,78 бала за системою CIC, у 1985 р. у Чехії – 263,28 бала, а також рекорд, який ніхто не може перемогти вже 17 років, здобутий у 1990 р. у Нітрі (Словаччина) з оцінкою 273,60 бала за системою CIC.
Прибуток від організації мисливського туризму в Болгарії за сезон полювання досягає майже три млн євро.
Ось така от вона незабутня країна квітучих полонин, величних Пірин і легендарних Балкан та розвиненого мисливського господарства.
Підготував Іван РОМАНІВ,
“Лісовий і мисливський журнал”