Останніми роками в українському суспільстві триває протистояння між зоозахисниками і людьми, які не менше люблять природу, — мисливцями. На жаль, антимисливський рух поширюється в ЗМІ, соціальних мережах, під час публічних акцій. Прикривається цей рух турботою про бідних тваринок, а «кровожерливих» мисливців зоозахисники називають не інакше, як браконьєрами і вбивцями. Як мисливець у сьомому поколінні спробую розвіяти цей міф.
Про мисливство та його особливості знаю від діда, той — від свого діда, що ходив у тайгу на ведмедя з рогатиною. Мене, хлопця, ці історії зворушували більше, ніж казки. Тепер ходжу на полювання. Зі мною батько, який просто тримає в руках рушницю. Він не полює, а радіє життю. Приблизно так, як його описав незабутній український майстер мисливського слова Остап Вишня: «Мисливці є тими людьми, що люблять тихі вечори над озерами, що чують ніжний шелест очеретів, яким крик бугая на болоті бринить, а загадковий тихий плескіт на озері в їхнім серці одгукується трепетними перебоями». Саме так завжди сприймав і сприймаю полювання. Тож просто дратує, коли з мисливців намагаються зробити злочинців. Особливо ті, хто й уявлення не має про справжнє полювання.
На жаль, ми з однодумцями, які захоплюються полюванням, тривалий час всерйоз не сприймали закиди проти нас. Тож маємо небажаний зворотний зв’язок. Завдяки так званому широкому зоозахисному руху відбулася підміна понять. Мисливців, які щиро ставляться до справи збереження природних ресурсів, стали називати вбивцями та браконьєрами. Це найбільша з усіх нісенітниць, яку лише можна вигадати. Саме слово «мисливець» означає, що людина мислить, замислюється над своїми вчинками. У нас є кодекс честі й етики, ми поважаємо трофеї, які здобули. Зауважте: не вбили, як кажуть про нас зоозахисники, а здобули. Лось, кабан чи будь-який лісовий звір не приречений. Він з нами на рівних. Кажу щиро: одного разу на полюванні не зміг вистрелити в самця козулі, який зазирнув мені в очі.
Звичайно, поширення історій про браконьєрство, які не мають жодного стосунку до правильного полювання, значно підсилюють сприйняття полювання як безвідповідального ставлення до природи, роблять його легким об’єктом для критики. Публікація фотографій розпивання алкогольних напоїв до або після полювання, неетичне ставлення до здобутого трофея і його представлення в неналежному вигляді — все це ще більше налаштовує проти мисливців і псує їм імідж. Ми категорично засуджуємо такі дії. Розтиражовані у ЗМІ приклади не мають жодного стосунку до розумного, зваженого, контрольованого державою мисливства.
Намагання зоозахисників надломити мисливську галузь вважаю неадекватними діями. Світовий та історичний досвід, здоровий глузд доводять, що мисливство — це така сама галузь економіки, як інші. Досить прибуткова. До речі, цю думку поділяє кандидат біологічних наук молодший науковий співробітник Інституту зоології імені І. Шмальгаузена НАН України Євгенія Яніш. Вона стверджує: «Ми за раціональне природокористування та проти браконьєрства. А підриваючи мисливську галузь, дехто підриває обороноспроможність нашої країни, що небезпечно, особливо в наш час. Адже під час війн саме з мисливців та єгерів формувалися спецпідрозділи, які виконували найскладніші розвідувальні, диверсійні та інші функції. Нині ця галузь перспективна, у жодному разі її не можна забороняти, збільшувати на неї тиск, піддаватися псевдоекологам, що просто відробляють отримані міжнародні гранти, частина яких надходить з Росії».
Часто дивує: чому ніхто із зоозахисників не заявляє про необхідність боротьби з браконьєрами? Наприклад, несанкціонований обіг отрутохімікатів у сільському господарстві ще й як шкодить диким тваринам. З мисливцями тягатися легше? Слід хоч трохи розумітися на полюванні, щоб робити висновки. А він тут один: мисливці — не вбивці!
Сергій ЧЕРНЯЄВ, «Урядовий кур’єр»