Шотландські фахівці з управління оленями виступили проти нового законопроєкту, який дає чиновникам право наказувати, скільки оленів добувати на приватних землях. Мисливці попереджають: такі норми змусять їх “відстріляти самих себе з роботи”, а проблему мільйона оленів у країні все одно не вирішать. Про це повідомляє Шотландська асоціація мисливських господарників на своєму вебсайті.
Суть конфлікту проста: шотландський парламент розглядає законопроєкт, який дає державній природоохоронній службі NatureScot право втручатися в роботу приватних мисливських господарств. Якщо чиновники вирішать, що власник землі добуває недостатньо оленів, вони зможуть наказати збільшити добування, змінити плани управління або навіть найняти інших людей для відстрілу — і виставити рахунок власнику землі. Оскаржити таке рішення можна буде тільки через суд.
Шотландська асоціація мисливських господарників, яка об’єднує професіоналів, що займаються оленями, застерігає: це призведе до масових звільнень, судових баталій і знищить довіру між державою та мисливцями.
“У NatureScot уже є всі повноваження для втручання, коли є докази проблеми. Але ця нова норма набагато більш суб’єктивна. Вона підірве довіру саме тих людей, які потрібні уряду для досягнення його цілей — наших навчених фахівців з управління оленями”, — каже професійний менеджер дикої природі Грем Сінклер.
Проблема в тому, що зараз 80% усього добування оленів у Шотландії здійснюють приватні землевласники. Багато хто з них працює ледь не в мінус — утримання штатного мисливця-фахівця, його житла, обладнання коштує дорого. І ось тут виникає питання, на яке в парламенті ніхто не відповідає.
“При якій кількості оленів на території власник може виправдати зарплату штатного фахівця та його родинний будинок? Наші люди вже збільшили добування в останні роки. Вони роблять свій внесок. Але ніхто не може дозволити собі відстріляти стільки, щоб втратити роботу”, — пояснює Джордж Макдональд з асоціації.
Уявіть ситуацію: чиновник вирішив, що на вашій ділянці треба добути вдвічі більше оленів “для відновлення природи”. Ви виконали наказ. Наступного року оленів менше, доходів менше, утримувати мисливця вже не має сенсу. Людина втрачає роботу і дім. А чи справді це допомогло природі — питання відкрите.
Але найцікавіше в іншому. Мисливці кажуть: ці нові повноваження застосовуватимуть вибірково — тільки там, де легше. А саме в гірських районах, де приватні власники й так уже добровільно збільшили відстріл. При цьому основна маса оленів — близько мільйона голів — зараз живе в низинах і навколо міст.
“Найбільша міська рада Шотландії має політику повної заборони добування оленів. Чи накладе NatureScot наказ про добування на міську раду Глазго? Ми знаємо відповідь. А значить, проблему мільйона оленів це не вирішить”, — іронізує Леа Макналлі з асоціації.
Виходить парадокс: тих, хто вже працює і добуває оленів, змушуватимуть робити ще більше під загрозою штрафів і судів. А тих, хто взагалі нічого не робить — не чіпатимуть, бо це складніше політично.
Шотландські мисливці вимагають повністю прибрати спірну норму із законопроєкту. Натомість вони пропонують створювати незалежні комісії для вирішення спірних питань і давати стимули для добровільного збільшення добування, а не тиснути репресіями.
Ця історія — хороший приклад того, як не треба вирішувати проблеми управління дикою природою. Коли чиновники отримують необмежену владу, а професіонали на місцях втрачають мотивацію працювати, система руйнується. Мисливці мають бути партнерами держави в збереженні природи, а не підозрюваними, яких треба змусити “правильно” працювати.