У Міжнародній конференції жінок-мисливиць взяли участь і українські представниці
З 7 по 10 листопада у польському місті Бидгощ відбулася 5-та міжнародна конференція «WaSHV 2019 – Жінки та стале полювання–2019».
Організаторами Конференції у палаці Поледно в районі Бидгоща виступили Польський Союз мисливців (PZL), Міжнародна рада з полювання та захисту дичини (CIC) та клуб «Діан» Польської асоціації мисливців.
Шістдесят «Діан» із семи країн: Фінляндії, Словаччини, Чехії, Росії, Угорщини, України та Польщі прослухали цікаві лекції, серед інших професора, доктора Соні Чованової Супекової (CIC), голови Словацької групи «Діан», члена Комітету з питань культури NRL PZL, професора Олександри Матулевської та генерального директора Фінського агентства дикої природи, професора Ярі Варйо. У дискусії взяли участь представники всіх країн.
Доповідачі з різних країн висвітлювали важливі та гострі питання, які впливають на мисливство в цілому. Вперше на Конференцію була запрошена делегація жінок-мисливиць з України: Ольга Джочка, Львів, Ольга Хмільовська, Львів, та Євгенія Яніш, Київ. Представники України зробили дві доповіді, в яких висвітлили як досягнення українського мисливства, так і проблеми, з якими постійно стикаються наші мисливці на всіх рівнях.
Оскільки Конференція співпала з Днями святого Губерта – відомого у Європі, як покровителя лісівників та мисливців, учасники Форуму відвідали святилище, взяли участь у зустрічі в парку Губерта.
Увечері відбувся святковий банкет на честь гостей, організаторів та спонсорів за участю акордеоністів «Bayan Brothers». Мисливець, голова районної ради PZL у Бидгощі Марек Гругель та президент клубу «Діан» PZL Олександра Шульц вручили спікерам, спонсорам та місцевим господарям пам’ятні подарунки.
Головною темою Конференції була кібербулінг (авт. Кібербулінг або інтернет-мобінг – це сучасна форма агресії, яка набула поширення з появою інтернету. Будь-які її форми мають на меті дошкулити, нашкодити чи принизити людину дистанційно, без фізичного насильства), як проблема псування іміджу мисливської галузі в усьому світі з боку екоактивістів.
Спробуймо з’ясувати деталі цієї проблеми в одного з лідерів українських «Діан», що представляла Україну на міжнародній Конференції у Польщі, Євгенії Яніш.
– У Європі клуби, крім того, що вони популяризують мисливство, зокрема серед жінок, ще й займаються просвітою, запроваджують для дітей різні проєкти, проводять уроки, фестивалі. У нас ситуація з цим гірша, ми більше боремось за своє виживання, ніж займаємось просвітою. Ще одна наша проблема: з 2004 року в Україні заборонено взагалі популяризувати та пропагувати мисливство в навчальних закладах. Але у нас є ще можливість цим займатись у позашкільний час, – розповідає Євгенія.
– Одним із питань на Конференції розглядалося питання кібербулінгу жінок-мисливиць у соціальних мережах. Що Ви про це можете розповісти?
– Проблема кібербулінгу мисливців дуже виражена в усіх країнах Європи. Коли мисливець викладає фото з трофеями, її починають цькувати різного роду «зоозахисники». Іноді доходить до прямих погроз. У Європі був випадок, коли молоду 18-річну дівчину, яка після сафарі викладала у мережу фото, так зацькували, що вона наклала на себе руки. Були випадки, коли мисливці подавали до суду. Але, справа у тім, що в інтернеті важко відстежити хто є хто. Часто це фейковий акаунт, коли правоохоронці починають «копати», виявляється нік і фото чужі. З власного досвіду – в Україні взагалі кіберпогрози не вважаються кримінальним злочином.
На Конференції було визнано, що зараз найбільш дієвим методом, щоб не провокувати антимисливців – закривати мисливські групи у соцмережах від вільного відвідування та не виставляти фото з трофеями для широкого загалу. Але як на мене, просто закривати групи – це ховати голову у пісок, робити вигляд, що мисливців не існує. Потрібно брати приклад, скажімо, з тієї ж Америки. В якийсь момент на законодавчому рівні ліворадикальні екологічні захисні групи тут були визнані терористичними як і їх діяльність. І мисливці там відчувають себе законодавчо захищеними.
Тобто ситуацію потрібно змінювати на законодавчому рівні, щоб людина несла кримінальну відповідальність за погрозу висловлюванням. Це перше. І друге – треба шукати кому це вигідно. Скажімо, зараз «зелені» активно почали виступати проти хутрових ферм і паралельно почали активно рекламувати шуби зі штучного хутра. Але, за останні 10 років, за статистикою, Україна увійшла до десятки основних експортерів хутра в Європу. Тобто ми створили конкуренцію.
Крім того, часто такі групи використовують екзальтованих (від лат. exaltatio – велич, гординя) людей. А молодь дуже схильна до цього. Керівництво цих груп отримує за проведені акції гроші, а для масовки використовує звичайних, часто неврівноважених людей, до того ж не дуже компетентних у згаданих питаннях.
До того ж, у нас ще використовується громадський тиск на суддів. Коли я була присутня на касаційному суді по лосю, від мисливців було лише три людини. А від «зелених» було залучено офіційно 9(!) організацій. Навіть суддя запитала, чому стільки захисних організацій, невже це так важливо для громадськості? Так, звичайно, важливо! – їй сказали. І вони залишилися. Як наслідок – лось у Червоній книзі України.
Отже, підсумовуючи: кібербулінг є дуже виражений як у нас, так і за кордоном, а протидія йому залежить від ефективності законодавства кожної країни, – впевнена українська Діана.
Країною, яка приймала Міжнародну конференцію цього року була Польща і тут мисливське господарство на достатньо високому рівні. Стосовно популярності мисливства серед жінок, то як і в усьому Євросоюзі, це досить популярне захоплення. У Польщі, на відміну від нас, за останні роки спостерігається бум жінок-мисливиць. Так, у 2015 році було засновано Клуб Діан Польського Союзу мисливців (Dian PZL).
До клубу Dian PZL входить 141 жінка, вони мають різну освіту та представляють різні професії. Взагалі в Польщі жінки становлять 3% від усіх мисливців,а це близько 4200.
Основні цілі клубу – сприяти полюванню серед жінок, допомагати жінкам у приєднанні до членів Клубу, організовувати зустрічі та заходи, що сприяють цілям Клубу, проводити навчальні заходи у сфері полювання тощо.
Особливо важливими завданнями Клубу є покращення іміджу польського полювання та просування цієї теми у суспільстві. Ці заходи проводяться шляхом сприяння полюванню з погляду повсякденного життя, зокрема, кулінарного мистецтва, естетики, моди та декоративного мистецтва. Дуже важливим напрямком діяльності Клубу є освіта, спрямована переважно на дітей та молодь, тим більше, що жінки в галузі освіти мають найбільше досвіду та прихильності. Діяльність Клубу також спрямована на поглиблення знань про полювання, самоосвіту шляхом організації зустрічей, семінарів та співпраці з клубами інших країн.
Не тільки жінки Польщі, які небайдужі до полювання, об’єднались у клуб. Це відбувається всією Європою. Адже це не лише можливість спілкуватися з однодумцями, але й можливість зробити внесок у збереження традицій та культури полювання. Доктор філософії Емі Фіцджеральд стверджує, що зростання кількості жінок-мисливиць – це виклик патріархальній ідеології: дехто вважає, що жінки оживлятимуть полювання, а дехто навпаки.
Отже, дещо про тенденції «жіночого полювання» у світі.
Німеччина
Німецька спілка мисливців (Deutscher Jagdverband, DJV) нараховує близько 385 тисяч членів. Полювання у країні залишається переважно чоловічим заняттям, але серед мисливців зростає і частка жінок, нині вона становить майже 10% і продовжує зростати. Тим часом на мисливських курсах нині навчається 25% жінок. У 2016 році DJV провела соціально-демографічне дослідження і виявила, що середньостатистичний німець-мисливець – це чоловік 35 та жінка 36 років.
Словенія
Клуб жінок-мисливиць у цій країні було створено у 2010 році. Основний напрямок Клубу – просвітницька робота. Жінки-мисливиці працюють з молоддю, дітьми, пропагують звички здорового харчування і тісно співпрацюють зі ЗМІ. Наймасштабніша їхня подія – щорічний бал Девани – богині, покровительки полювання, який збирає сотні людей. У світовій мережі позиціонують себе закритою групою.
Хорватія
На теренах Європи широко відомий також хорватський мисливський клуб Dama Dama. Хоча за чисельністю він не дуже вирізняється: із 60 тис. мисливців загалом, лише 60 – жінки. Заснований у 2005 році, аби об’єднати жінок-мисливиць. Але, незважаючи на це, хорватські жінки досить активно ведуть роботу не лише в країні, але й на міжнародному рівні, аби підняти рівень освіченості жінки про мисливство та просування унікальності хорватського полювання. В їхньому активі – організація щорічного «Жіночого полювання» щоразу в різних куточках країни. До того ж, участь гостей тут безкоштовна. В інтернеті – теж закрита група.
Іспанія
Більш активна позиція у світовій мережі іспанської Асоціації «Жінки для полювання». Створена у рамках Молодіжної асоціації мисливців, як група «Жінка-мисливець». Заснувавши її у червні 2014 року, жінки поставили за мету не лише популяризувати полювання серед жінок, але й домагатися у мисливстві їх рівності з чоловіками. Члени асоціації, як волонтери, безкоштовно виховують молодих мисливців, оскільки впевнені, що саме через полювання та перебування на відкритій сільській місцевості молоду людину можна сформувати у дорослу людину. Мисливиці у мережах ведуть активне життя і спілкуються з однодумцями щодо полювання. Свою точку зору у мережах вони поширюють через публікації «Мисливські історії», «Інтерв’ю з мисливцями» та про роботу асоціації «Молодь для полювання». Крім того, беруть участь у ярмарках та заходах, пов’язаних із діяльністю Асоціації. Іншими словами, як вважають члени об’єднання, полювання, як і будь-який природний ресурс, також є швидкопсувним, і тому його використання не повинно перевищувати його можливостей відновлення.
Естонія
Жіноче мисливське товариство створене в 2010 році для того, щоб навчати жінок, чиї інтереси пов’язані з природою і полюванням, і знаходити справжніх друзів-однодумців. Для цього жінки в Асоціації постійно влаштовують спільні полювання, стрілецькі тренінги, різні заходи, зокрема, й з колегами з різних країн. Щоосені вони організовують велике полювання на оленів, також відоме як Велике полювання жінок-мисливиць. В Естонії налічується більше 400 жінок, які мають сертифікат на полювання і ця кількість з кожним роком зростає.
Франція
Жіночий мисливський рух у Франції було розпочато у 1999 році. Загалом може видатися, що це феміністична організація, але таку думку члени Національної Асоціації жінок мисливиць відкидають. «Жінки у більшості чіпкіші та настирливіші, ніж чоловіки, але, у першу чергу, залишаються мисливицями, отримуючи задоволення від мандрівок рівнинами, лісами та болотами разом з тими, хто поділяє цю благородну пристрасть», – зазначає президент її Мартін Піон у своєму зверненні на сайті. Одним із пріоритетних напрямків роботи Асоціації є просвітницька робота серед дітлахів, аби продемонструвати їм на практиці, що собою є довкілля.
Канада
Жіноча мисливська асоціація у Канаді (Women’s Hunting Association, WHA) заснована журналісткою Амандою Лінн у 2011 році. «Мета проста, – зазначається на сайті Асоціації, – розширити можливості, навчити та надихнути жінок будь-якого віку знайти своє місце у мисливській та стрілецькій громаді». WHA допомагає жінкам реалізувати свій потенціал у полюванні та стрільбі. Особливу увагу Асоціація приділяє саме навчанню: поводженню з різними видами зброї, читанню слідів звірів, роботі з собаками. В Асоціації можна замовити тур «Візьми мене на полювання» або «Візьми мене на риболовлю» і спробувати свої сили пліч-о-пліч з досвідченими тренерами. Аманда Лінн позиціонує себе активною пропагандисткою не лише жіночого полювання, а й активного відпочинку в цьому виді спорту. Вона пише, фотографує, знімає фільми та навчає справедливому полюванню та риболовлі, завдяки власному досвіду допомагає іншим за допомогою авторської програми «Візьми мене на полювання», увійшла в топ-30 найвпливовіших жінок, які полюють у Північній Америці.
Міжнародний клуб Артеміди
Цей Клуб об’єднує жінок із 11 країн світу. Створено його на базі Міжнародної ради з полювання та охорони тваринного світу (International Council for Game and Wildlife Conservation, CIC).
Ідея створення дамської платформи виникла у 2011 році в замку Паларіково, Словаччина. «Щодня виникає потреба вирішувати проблеми зі ЗМІ та певними організаціями, які не прихильні до полювання, – заявляють Артеміди на своєму сайті, – ми мусимо пояснити їм причини того, що ми робимо як мисливиці. Нам щодня доводиться розповідати, що ми є тими, хто відіграє першу роль у галузі охорони дикої природи та що без стійкого полювання майбутнє дичини не буде таким позитивним. Треба пояснити, що чисельність дикої природи збільшується завдяки добре організованому управлінню полюванням».
Україна
Жіночий Мисливський Клуб «Діана» – молодий, створений влітку 2018 року. Мета його – по-перше, об’єднати жінок-мисливиць України, по-друге, популяризація жіночого полювання, допомога тим, хто хоче приєднатися до «Діан». І, звичайно, поширення мисливської культури та традицій полювання в Україні для всіх бажаючих жінок та дівчат, які є повноцінними мисливицями або початківцями. До цього дівчата перебували у різних мисливських групах. Одночасно була утворена група «Діана-Магнум», куди запрошують дівчат, які ще не є мисливицями, але цим цікавляться. Загалом Клуб об’єднує близько восьми десятків жінок.
Роки два тому виникла група «Артеміди», 8 дівчат, які самоорганізувалися. Просто виходять разом на полювання, є також членами українських «Діан», відповідно беруть участь у житті колективу.
Віталій ГОПКАЛО,
“Лісовий і мисливський журнал”