За останніх 20 років в Житомирському обласному управлінні лісового та мисливського господарства посвідчення мисливця отримали більше 30 тисяч мешканців Житомирщини.
В цьому році понад 10 тисяч осіб стали власниками контрольних карток обліку добутої дичини і порушень правил полювання. Зважаючи на те, що отримати ці картки, (а вони є обов’язковим документом, який повинен мати при собі мисливець, перебуваючи на полюванні) усі конче хотіли до початку сезону, можна припустити, що минулої суботи в мисливські угіддя області вийшла приблизно така кількість людей зі зброєю. А якщо додати ще й гостей з інших областей – то важкувато навіть уявити таке велелюддя.
Однак, незважаючи на таку масовість заходу, відкриття сезону, за словами завідуючого сектором мисливського господарства Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства Романа Логвінчука, пройшло без грубих порушень. Державна лісова охорона вилучила 2 одиниці зброї, склала 27 протоколів на порушників правил полювання, які муситимуть сплатити понад 5 тисяч штрафів. Найчастіші порушення – це відсутність контрольної та відстільної картки.
Полювання – це найсильніша пристрасть серед усіх, які бувають у людини, тому що з´являється вона ще в дитинстві і помирає лише тоді, коли помирає сам мисливець. Так вважає потомственний мисливець і професійний мисливствознавець водночас, який цій справі віддав все своє життя.
З тим, що пристрасть ця дійсно сильна, не погодитися важко, особливо якщо взяти до уваги такий випадок . В цьому році 6 мисливцям, які звернулися в обласне управління за контрольною карткою, у її видачі було відмовлено, позаяк рішенням суду їх визнано такими, що мають борги зі сплати аліментів. Однак буквально за кілька днів, троє із них прийшли за карткою ще раз, бо вже ліквідували свою заборгованість!
Сьогодні мисливська галузь має немало проблем. Заклики заборонити полювання як таке, чути все частіше, бо це, буцімто, безжальне вбивство тварин та суцільне браконьєрство. Щодо останнього – то це і справді проблема. Однак не варто ототожнювати браконьєра і мисливця, бо лише справжні мисливці дбають про те, щоб в угіддях була дичина, щоб її кількість збільшувалася, різноманіття розширювалося.
І той же мисливець має бути носієм культури полювання. Саме він мусить дбати, щоб мисливець в уяві пересічного громадянина не асоціювався сьогодні суто із вбивцею беззахисних тварин. Суспільство має розуміти, що правильно організоване мисливство та полювання – це аж ніяк не безжальні вбивства звірів. Це, насамперед, – цивілізований активний відпочинок, з гарними традиціями, якому передує складний процес ведення мисливського господарства, обов’язковими складовими якого є збільшення чисельності тварин в угіддях, регулювання видового складу, охорона звірини, підгодівля, боротьба з поширенням хвороб тощо.
Аби мати можливість відстоювати свої права, ефективно боротися з порушниками, відроджувати та підтримувати традиції полювання і при цьому мати підтримку громадськості, мисливці області насамперед мають обєднатися самі.
Обласне управління лісового та мисливського господарства, в межах своїх повноважень, готове підтримувати мисливців та сприяти розвиткові мисливського господарства області, однак, чи вистоїть сьогодні мисливська галузь – залежить тільки від них.