3 листопада 2025 року у Європі стартувала щорічна кампанія “Game Meat Week” (Тиждень м’яса дичини) — спільна європейська ініціатива, яка об’єднує мисливців різних країн для популяризації дичини як екологічно чистого та здорового продукту харчування. Кампанію підтримують мисливські організації від Шотландії до Фландрії.
Тиждень дичини розпочався символічно в День святого Губерта — покровителя мисливців. Мисливців закликають ділитися контентом про дичину в соціальних мережах, використовуючи хештег #GameMeatWeek та тегуючи європейську федерацію FACE (European Federation for Hunting and Conservation).
Торік у листопаді кампанія досягла понад 2 мільйони переглядів у соціальних мережах, що свідчить про зростаючий інтерес до теми в усій Європі.
Головна мета — поширити видиму присутність теми дичини в усій Європі та за її межами, підкреслити роль полювання як сталого управління дикою природою та зміцнити суспільну підтримку мисливства. Тиждень дичини доводить, що полювання досі відіграє важливу роль у здоровому та екологічно відповідальному харчуванні.
Організатори прагнуть створити більше обізнаності навколо дичини як продукту харчування. Поділяючись цими історіями, мисливці збільшують розуміння їхньої ролі в суспільстві. Мисливці мають унікальний продукт, і саме завдяки їм не-мисливці отримують можливість скуштувати дичину, особливо напередодні святкового сезону.
У Великій Британії проходить національна кампанія Great British Game Week за підтримки British Game Assurance — організації, яка просуває споживання дичини. Кампанія триватиме з 7 по 13 листопада і включає дві вечері “Celebration of Game” та фінальний захід на стрілецькому майданчику Holland & Holland.
Перша вечеря відбудеться в Лондоні у Westminster Kingsway College 10 листопада, друга — в Абердінширі, Шотландія, в Finzean Farmshop наступного вечора, а 12 листопада — захід “Glorious Game” у Holland & Holland.
У Шотландії цю кампанію активно підтримує Country Sport Scotland, демонструючи маєтки, ресторани та людей, які з пристрастю доставляють дичину на столи. Від поля до виделки — шотландці показують повний ланцюг, від полювання до подачі страви в ресторані.
Шотландська ініціатива підкреслює, що дичина — це більше, ніж просто їжа. Це відображення сталого управління землею, збереження біорізноманіття, сільських засобів існування та багатовікових традицій. Святкуючи дичину, шотландці також святкують людей, які працюють за лаштунками — команди маєтків, шеф-кухарів, гідів, м’ясників, торговців дичиною.
Тиждень дичини живе завдяки внеску самих мисливців. Організатори закликають активно долучатися: ділитися власними фотографіями та рецептами в соціальних мережах, використовувати хештег #GameMeatWeek, тегувати @faceforhunters, щоб фотографії могли бути переглянуті та поширені.
Ініціатива нагадує, що полювання — це не просто стрілянина, а культура, де люди разом насолоджуються смачною їжею, долаючи кордони країн. Це спосіб показати суспільству, що мисливство — це частина системи сталого природокористування, а не розвага для обраних.
Для України, де мисливська спільнота стикається з непорозумінням з боку суспільства, європейський досвід може бути корисним. Коли у Великій Британії, Німеччині, Бельгії, Нідерландах мисливці об’єднуються для популяризації дичини, вони не просто продають продукт — вони змінюють сприйняття мисливства в цілому.
Українські мисливці мають всі передумови для участі в подібних ініціативах. Багаті угіддя, різноманіття дичини, кулінарні традиції. Але є проблема, яка набагато глибша за відсутність систематичної популяризації.
Подивіться на коментарі під будь-яким постом про відкриття полювання в Україні. “Вбивці”, “живодери”, “на фронт ідіть”, “москалів стріляйте”, “свині”, “ублюдки”, “небесну кару вам”. Це не дискусія. Це ненависть. І мисливці відреагували на це передбачувано — створили закриті групи, щоб не дратувати суспільство своєю законною діяльністю. Якщо є відкриті пабліки, там намагаються блокувати агресивних коментаторів замість того, щоб вести діалог.
Але як вести діалог з людиною, яка пише “западенщина, живодеры убийцы, перестреляйте уже нахуй друг друга”? Як пояснити користь регуляції популяцій тому, хто переконаний, що “мисливці — це вбивці, яким нема що їсти”? Як розповісти про біотехнію людині, яка вважає, що “краще б на передову пішли”?
Виходить парадокс: європейські мисливці виходять у публічний простір з хештегами та мільйонами переглядів, а українські ховаються у закритих групах. Європейці показують страви з дичини, діляться рецептами, розповідають про сталість полювання. Українці бояться опублікувати фото здобутої дичини, щоб не отримати хвилю ненависті в коментарях.
Українське мисливство перетворюється на гетто. Замкнене середовище, яке спілкується само з собою, не виходить у публічний простір, не пояснює своєї позиції. А тим часом стереотипи множаться, нерозуміння поглиблюється.
Для такої комунікації потрібні спеціальні знання, тривала робота, правильна стратегія. Не просто постити фото з полювання, а системно пояснювати: чому потрібна регуляція популяцій, що таке біотехнія, як мисливство допомагає зберігати біорізноманіття, чому дичина — це екологічно чистий продукт.
Європейський Тиждень дичини — це не просто маркетингова кампанія. Це спроба показати суспільству іншу сторону мисливства. Сторону, яку зазвичай не бачать міські жителі, що формують свою думку на основі стереотипів. І це працює саме тому, що мисливці не ховаються, а навпаки — активно виходять у публічний простір, не боячись критики, ведуть послідовну комунікацію.
Можливо, українським мисливцям варто перейняти цей досвід. Не створювати закриті групи, а навпаки — відкривати діалог. Показувати не лише трофеї, а й роботу: годівниці, солонці, облік чисельності, біотехнічні заходи. Розповідати про дичину як продукт — рецепти, способи приготування, користь для здоров’я. Пояснювати роль мисливства в екосистемі.
Так, це буде важко. Так, доведеться терпіти критику та агресію. Але альтернатива — остаточне перетворення мисливства на маргінальне заняття, яке суспільство не розуміє і не підтримує.