Тенденційність Міндовкілля щодо реформування мисливської галузі

Тенденційність Міндовкілля щодо реформування мисливської галузі вказує на те, що долю мисливської галузі в Україні вирішують без участі самих мисливців. Останні події свідчать, що представники Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів проводять зустрічі із так званими зоозахисниками, на яких обговорюється майбутнє мисливства. Проте мисливці на ці зустрічі не запрошуються. Крім того, Міндовкілля та зоозахисники ігнорують панельну дискусію з мисливцями.

Можна помітити певну тенденційність у діях Міндовкілля щодо реформування мисливської галузі:

1. Міндовкілля організовує зустрічі та обговорення Стратегії розвитку мисливства без запрошення самих мисливців, яких це безпосередньо стосується. Натомість активно залучаються так звані зоозахисники, які лобіюють обмеження або припинення полювання.
2. У підсумках 2023 року Міндовкілля ігнорує мисливську галузь, але це міністерство відповідальне за формування політики у цій сфері згідно з постановою №425 Кабміну.
3. У прес-релізах Міндовкілля не згадуються вимоги екоактивістів щодо скорочення мисливства, що може вказувати на бажання приховати цей напрям роботи від громадськості.
4. Немає чіткої інформації, чи справді будуть враховані інтереси мисливців у фінальному варіанті Стратегії, чи запевнення депутата Ігоря Марчука є лише спробою заспокоїти ситуацію.
5. Відсутність прозорості та виключення мисливців з процесу прийняття рішень вказує на можливу тенденційність Міндовкілля на користь позицій так званих зоозахисників.

Тенденційність та упередженість Міндовкілля у питанні реформування мисливської галузі може завдати такої шкоди:

1. Прийняття незбалансованих, необґрунтованих рішень, які загрожують існуванню галузі. Наприклад, радикальне скорочення обсягів полювання, заборона відстрілу хижаків тощо.
2. Занепад мисливського господарства через неможливість ефективно контролювати популяції диких тварин, запобігати хворобам, захищати врожаї.
3. Погіршення контролю над незаконним полюванням та браконьєрством через ослаблення законної мисливської галузі.
4. Загострення протиріч між прихильниками і противниками полювання, розкол суспільства.

Тому тенденційність у цьому питанні несе загрозу як для мисливської галузі, так і для суспільства загалом. Конструктивний діалог та пошук компромісу – найкращий вихід із ситуації, що склалася.