У мисливських угіддях Вінницького ОУЛМГ добуто 6 вовків

З початку 2019 року користувачами мисливських угідь Вінницького ОУЛМГ добуто 6 вовків, 309 лисиць, 633 бродячих собак, 143 коти, 131 сіра ворона. Цього року вперше в області бачили шакалів, одного з яких мисливцям вдалось добути. Про це повідомляє прес-служба Вінницького ОУЛМГ.

Крім того, на Вінниччині хижаків вакцинують від сказу.

Сказ – небезпечний вірус, яким можуть заражати дикі тварини свійських і навіть людину. А останніми роками так званих шкідливих хижаків (лисиць, вовків) стає дедалі більше, вовки мігрують у нові для них місця і завдають шкоду приватним господарствам
24 вересня на Вінниччині стартувала кампанія із пероральної вакцинації від сказу диких м’ясоїдних тварин. Як і в минулому році, вакцинація проводитиметься за допомогою авіатранспорту. З літаків розповсюджуватимуть понад 500 тисяч доз приманок. Під час кампанії оброблять площу 21 560 квадратних кілометрів, за винятком територій, які підпадають під заборону польотів літаків. Застосовуватиметься спеціальна антирабічна вакцина для пероральної імунізації м’ясоїдних тварин. Заплановано розповсюдити 539 тисяч доз приманок, повідомляє головне управління Держспоживслужби у Вінницькій області. Це їстівний брикет, який запахом і смаком приваблює тварин, всередині якого знаходиться вакцина. Коли тварина з’їдає приманку, через слизову оболонку діюча речовина потрапляє в організм, що рівнозначно вакцинації шляхом ін’єкції.

Територія обробляється із урахуванням ареалу проживання лисиць, за винятком населених пунктів та великих водних просторів. Однак вакцина абсолютно безпечна для людей, домашніх та сільськогосподарських тварин.

– У більшості серед диких тварин на сказ хворіють м’ясоїдні та всеїдні тварини (лисиці, вовки), а також фіксуємо поодинокі випадки захворювання у тхорів, борсуків, куниць. Велика роль у розповсюдженні вірусу сказу належить безпритульним тваринам, особливо собакам та котам, – розповідає головний спеціаліст сектора мисливського господарства Вінницького ОУЛМГ В.С. Пастух. – Природа зараження сказом до кінця не вивчена. Можливо, цю хворобу переносять мишевидні гризуни. У тварини, хворої на сказ, вражається центральна нервова система. Тому поведінка змінюється і з’являються дуже характерні ознаки: боязнь світла, наступають спазми гортані, у результаті чого тварина не може напитися води, активне слиновиділення, агресивність. Лисиця, хвора на сказ, може зайти в населений пункт і напасти на домашню тварину чи людину. Сказ – це небезпечне інфекційне захворювання, яке передається через укуси та ослинення і у разі відсутності лікування у найкоротші терміни призводить до 100-відсоткової смерті.

Зазначимо, що вагому роль у профілактиці сказу відіграє регулювання чисельності хижаків та шкідливих тварин. Цей показник контролюється згідно санітарно-ветеринарних норм, здійснюється постійний моніторинг відповідними працівниками державної лісової охорони та єгерськими службами держпідприємств ВОУЛМГ. Щороку видається певна кількість дозволів на добування хижих та шкідливих тварин.

Крім того, надмірна кількість шкідливих хижаків негативно впливає на стан фауни. Бродячі собаки, які знищують молодняк, та вовки, які керуючись хижацькими інстинктами, роздирають тварин, наносять незрівнянно більшу шкоду, навіть у порівнянні із браконьєрами, запевняють мисливствознавці. Зависока щільність так званих шкідливих хижаків останнім часом спостерігається майже в усіх областях України. Сіроманці з кожним роком мігрують туди, де їх ніколи не було, навідуються до подвір’їв, роздирають свійських тварин. Тому мисливці та лісівники Вінниччини організовують спеціальні бригади, відстежують сірих хижаків, однак вполювати вовка насправді не так і просто. Мисливці кажуть, він хитріший навіть за лисицю.