Чисельність мисливських тварин вища там, де розвинене полювання
Чисельність мисливських тварин вища там, де розвинене полювання, хоча, ви неодноразово чули тезу, що мисливці знищують всю живність.
Це я дещо узагальнив висловлювання багатьох, не завжди вони звучать так категорично, але суть звинувачень зводиться до того, що через мисливців вимирають цілі види.
Тут хотілося б детальніше зупинитися, тому що це найбільш поширена помилка, яка чомусь приймається за чисту монету без будь-яких доказів і логічних обґрунтувань. Ареали проживання і, відповідно, популяції диких тварин зберігаються в основному за рахунок мисливських господарств, а значить і самого полювання. Проте популяції зменшуються!
Найбільш очевидна причина, яка напрошується – полювання! Але ні. Полювання дозволяє відстріл виключно певної кількості дичини, яка не позначається на популяції, а скоріше навпаки, сприяє уникненню хвороб тварин, пов’язаних з надлишком чисельності.
Поминають ще бізонів в Північній Америці і тасманійского вовка … Однак не пам’ятають, що бізонів вбивали, щоб звільнити пасовища для корів і для ріллі, а тасманійского вовка, щоб захистити худобу. Не мисливці. Робили це землероби і фермери зі зброєю.
«Розум обурений» «кипить», читаючи про те, що мисливці за одне сафарі вбили 200 антилоп, 40 гіпопотамів, 30 носорогів і 25 слонів (хоча таке було можливо лише років 40 назад). Але ось біда – будь-яка людина, що знає абетку цієї справи (тобто динаміку популяцій) і не схильна до дешевої пропаганди корпорацій, які наживаються на замінниках шкіри, хутра, рогів, кісток, знає, що ці цифри мають якесь значення лише для популяцій з кількістю населення менше 2 тис. особин або близько того.
Чисельність же перерахованих видів на один-два (іноді і більше) порядки вища. Жоден вид на материках не загинув від мисливців, а ось від селян, лісорубів, старателів, винахідників корисних миючих засобів і пестицидів, і т.д., і т.п. – маса. І навіть від так званих зелених.
Наведу ряд прикладів …
Коли зелені в Нідерландах домоглися заборони полювання на бекаса (далеко не останню роль зіграли тамтешні добре організовані і вельми агресивно налаштовані вегетаріанці), він негайно припинив зимувати в цій країні, став відлітати на південь від (нижче я поясню, чому так сталося) і потрапляти під рушниці найстрашніших браконьєрів Європи – французів.
Загинуло безліч тварин – мешканців боліт (але про них «неубієнці», вегетаріанці і інші їм подібні як завжди, звичайно, і не подумали – їх вічний девіз «що думати, трясти треба»).
Земля в цій країні вкрай дорога і селяни не осушували болота тільки тому, що за право полювання на них мисливці, звичайно, платили. Як тільки полювання закрили, доходи зникли, і було осушено і розорано понад дві третини боліт протягом 2 років, і цей процес аж ніяк не зупинявся на досягнутому «прогресі».
Звичайно, екологи протестували, але хіба за виттям і вереском (як завжди в таких випадках особливо активні були жінки) фанатиків коли-небудь, хто-небудь, чує голос розуму? «Неубієнці» тут же організували в пресі їх цькування, людей які зробили дуже багато в справі охорони природи і шанованих усім світом оголосили ворогами природи.
Одного разу недоучки домоглися в Швейцарії заборони полювання на лисицю. Спалах сказу, який вибухнув швидко полив холодну воду на голови тих, у кого кипів розум обурений на захист тварин. Якщо ми не будемо вести полювання, то тварин буде не більше, а менше. Знову ж, спеціально для малограмотних – чисельність мисливських тварин в сучасних країнах тим вище, чим більше розвинене полювання. Мисливські господарства борються з браконьєрами і підпалами, не віддають свої землі під котеджі, не дозволяють рибалкам в своїх зонах відтворення рибалити в час гніздування. Якщо закриють полювання – цей бастіон впаде, адже його утримують мисливці. Заборона полювання відведе з угідь мисливців, а так як святе місце порожнім не буває, їх заповнять браконьєри.
Таджикистан в 50-х рр. закрив на п’ять років все полювання, такого спалаху браконьєрства і такого масового побиття дичини світ не бачив. Заборона на полювання не виправить всієї ситуації. Перестали полювати – спалахнув сказ. З іншого боку багато місць виникнення захворювань типу чуми – природні механізми регуляції популяцій. Та ось біда – не можемо ми допустити спалахів там, де живе людина. Тому і регулюється цей природний процес за допомогою штучного контролю за чисельністю. В першу чергу – полюванням.