Сергій Андросюк: Пора декомунізувати мисливського монополіста

Хотіли б торкнутися питання діяльності УТМР. Підштовхнуло до цього нас надходження чисельних скарг від мисливців, які давно, але безрезультатно, прагнуть змін.

Організація-монополіст мала б задавати тон в розвитку галузі. А на практиці усе відбувається з точністю до навпаки. Посвідчення мисливця в Україні мають 700 тисяч мисливців, свого часу основна частина з них була членами УТМР (за відсутності альтернатив). Наразі ж в членах залишається близько 180 тисяч осіб, і з кожним роком їх кількість зменшується. В радянські часи землю відібрали у селян і перетворили в колгоспи, та в новітній історії пройшли шлях декомунізації – повернули землі народу. Такий шлях декомунізації має пройти і структура УТМР – угіддя мають повернутись в управління місцевим мисливцям, а «колгосп» має бути реорганізованим.

Роками на сторінках газети «ПтаР» з’являються скарги від членів УТМР на діяльність їх обласних чи районних організацій. Основна думка така – членські внески збирають справно, постійно підвищуючи їх розмір, а куди витрачають – незрозуміло, адже умови для полювання лише погіршуються. Наприклад, ще в 2015 році в статті «SOS…Врятуйте наші душі» йшлося про Шепетівське районне УТМР. Зокрема, керівництво організації вважає, що біотехнія є викинутими на вітер грошима, матеріально-технічна база товариства зруйнована, а виручені кошти направляються не на природоохоронну діяльність, а на вічні ремонти однієї кімнати. Тоді автор статті В. Мазурець зазначив: «як громадська мисливська організація ми деградували», і, судячи з усних повідомлень членів колективу, які до нас звернулись, ситуація й досі не змінилася.

В теорії таким мисливцям, невдоволеним бездіяльністю своєї організації, можна було б сказати – «Хлопці! Так усе ж у ваших, членів колективу,руках!». Але на практиці вони роками шукають правди, і все даремно. Наприклад, в Кременчуцькому УТМР з проблемою неефективного використання зібраних коштів (біотехнія фактично відсутня як і боротьба з браконьєрством), занепад мисливського собаківництва, місцеві мисливці звертались до усіх можливих інстанцій. Тут була навіть створена спеціальна депутатська комісія, яка мала оцінити діяльність товариства. Однак віз і нині там. Безальтернативне висування одних й тих самих керівників, яких обирають руками «потрібних людей», фактично усуває рядових членів товариства від участі в його роботі. І навіть бажання створити незалежний мисливський колектив, в котрому мисливці самостійно будуть визначати вектори розвитку і управляти своїми коштами, реалізувати не вдається – хто ж добровільно відмовиться від користування угіддями? Про це кременчужці розповідають і на шпальтах газет, і в усних зверненнях.***

Отож, що ж залишається мисливцям в сухому залишку? Полювати в «приватних» угіддях не всі мають змоги, в угіддях УТМР полювати нема на що, а створити власний колектив, який буде користувачем мисливських угідь, не дають. Хоча існує і позитивний досвід – в Миколаївській області немає жодної організації УТМР – мисливці, невдоволені її бездіяльністю, почали господарювати самостійно, шляхом створення окремих юридичних осіб.

Розібратись, де вихід, ми намагались через аналіз ситуації, що склалася.

По-перше, УТМР є громадською неприбутковою організацією, тобто, по законам економіки не може бути ефективним користувачем ресурсів і генерувати прибуток. Оскільки основна частина інвестицій відбувається більше трудоучастю на папері, ніж реальними діями – практично відсутній розвиток. В умовах, коли монополіст галузі є неефективним користувачем, говорити про її розбудову неможливо.

Висновок 1 – необхідне створення окремих юридичних осіб на базі первинних колективів УТМР. Очевидно, що від користування усіх своїх угідь організація не відмовиться. Тому компромісом може стати паритетна участь – засновниками в таких юридичних особах виступатиме з однієї сторони УТМР з іншої – юридичні чи фізичні особи. Це дозволить місцевим мисливцям бути господарями на своїй землі і в своїй організації, а також проводити комерційні полювання для мисливців з інших регіонів.

По-друге, організація є користувачем величезних площин (61,6%). В системі УТМР на 1 єгеря припадає 8,9 тис га, вони практично не оснащені спеціалізованими транспортними засобами, засобами боротьби з браконьєрами, тому на їх угіддях найбільше процвітає браконьєрство. Витрати на ведення мисливського господарства і надходження – найнижчі серед усіх користувачів.

Висновок 2 – необхідне перезакріплення угідь в межах новостворених ОТГ відповідно до програми децентралізації. З 35%-ним обмеженням по площі району, але не більше 10 тисяч гектар. Однак, згідно з діючим законодавством новостворені користувачі змушені будуть по-новому проходити процедуру отримання в користування угідь. Окрім того, необхідна буде розробка проекту упорядкування мисливських угідь. Сьогодні це – сотні сторінок, більша частина з котрих – відомі кожному мисливствознавцю інструкції, за котрі необхідно сплатити дуже багато коштів. Отже, на шляху до створення нових ефективних користувачів мисливських угідь необхідно законодавчо спростити процедури надання та упорядкування угідь.

По-третє, утримання мисливських угідь та апарату УТМР фінансується за рахунок членських внесків та дозволів на полювання. Але часто членів первинних колективів обмежують у праві полювати на копитних тварин, «виставляючи» їх для осіб, наближених до районного керівництва. Від місцевих мисливців в основному відкупаються відстрілками на пернатих і хутрових. І як виняток дозволяють 1-2 полювання за сезон на копитних.

Висновок 3 – реорганізація УТМР зі створенням юридичних осіб за участю місцевих мисливців дозволить останнім отримати повний доступ до використання мисливських ресурсів та позбутися вищезгаданих явищ.

По-четверте, угіддя УТМР самі ж його члени називають «пустелею». В основному при мінімально допустимій чисельності проводять відстріл тих тварин, що мігрують з сусідніх розвинених господарств. За винятком окремих організацій, відсутнє дичинорозведення для збільшення популяції і доведення до оптимальної чисельності. Будь-яке обмеження в полюванні для них означає втрату членських внесків, тому використовуються сезонні відстрілки, які не дозволяють дотримуватися пропускної спроможності угідь. Ці й інші фактори і призводять до «пустелі».

Висновок 4 – при зменшенні площі угідь окремих користувачів підвищиться ефективність ведення мисливського господарства, буде більше контролю. Місцеві мисливці, які скаржаться на відсутність дичини в утмр-івських угіддях і закритий доступ до «приватних» МГ, зможуть господарювати самі. Не обмежене коло осіб в районній президії, а весь колектив. Тоді мисливець, бажаючий полювати на звіря, буде підвищувати його чисельність на своїй території, а не чекати, доки звір забіжить з території сусіднього приватного господарства. Тоді мисливці самі зможуть вирішувати, хто буде полювати на їх території, а не ковтати вказівки керівництва.

По-п’яте, не займається суспільною діяльністю. УТМР, будучи найбільшим об’єднанням мисливців, не робить практичних кроків по підвищенню іміджу і ролі мисливця в очах суспільства. Маючи такий значний потенціал і будучи монополістом галузі, організація могла б за короткий час зупинити зелений антимисливський рух, та змусити владу прийняти відповідні зміни до законодавства на виконання вимог Європейської хартії полювання.

Висновок 5 – якщо через розподіл угідь з’явиться більше 2 000 мисливських господарств замість існуючих 309, ми матимемо справжню армію, кровно зацікавлену в збереженні та розвитку галузі і відстоюванні своїх прав. УТМР як громадська організація має залишитись представником і захисником інтересів мисливців перед органами влади.

Без вирішення питання монополіста, діяльність котрого по всім параметрам можна визнати неефективною, ми ніколи не побудуємо мисливську галузь в Україні. І допоки УТМР не буде реорганізована або ліквідована, з мертвої точки галузь не зрушиться.

Сергій Андросюк, «Всеукраїнська мисливська спілка».

Опубліковано в №8, 2019 газети “ПтаР”

*** З метою об’єктивного висвітлення ситуації публікуємо альтернативний погляд мисливця щодо Крменчуцького УТМР, надіслані нам вже після підготовки статті. Зокрема нам були надіслані матеріали щодо проведення біотехнічних заходів і заходів для мисливців (змагання зі стрільби). Зазначено, що членам організації доступні для ознайомлення усі документи щодо голосувань на зборах. По результатам проведених перевірок обвинувальних заключень не винесено, а під зверненнями щодо бездіяльності організації підписи збирали «на стадіоні». Як висновок додано – це боротьба проти конкретного директора організації, а бажання створити мисливський клуб і виокремитися від УТМР – популізм.