Трофейне полювання: маніпуляції “зоозахисників” чи реальна загроза

Трофейне полювання: маніпуляції так званих зоозахисників чи реальна загроза для дикої природи в Україні?

Емоційні заклики, вибіркова статистика та оманливі аргументи – набір інструментів, щоб маніпулювати громадською думкою проти трофейного полювання та полювання загалом. Так звані зоозахисники перебільшують кількість тварин, добутих трофейними мисливцями, ігнорують переваги сталого управління та регулювання мисливської діяльності або порівнюють трофейне полювання з іншими формами експлуатації тварин, такими як фабричне тваринництво або торгівля хутром.

Звичайно щоб протистояти маніпуляціям з боку так званих зоозахисників, слід використовувати фактичні дані, логічну аргументацію та збалансовані перспективи для підтримки своєї позиції щодо трофейного полювання. Також слід визнавати складність і різноманітність поглядів на це питання, поважати культурні цінності та традиції різних спільнот, залучених до мисливських практик, і сприяти діалогу та співпраці між зацікавленими сторонами для пошуку взаємоприйнятних рішень.

Однак все це важко робити коли бачиш статтю під назвою «Трофейне полювання знищує диких тварин України», яку написав Володимир Борейко,  директор Київського еколого-культурного центру та опублікував її на сайті  Інтерфакс-Україна 25 грудня 2023 року.   

У своєму тексті автор наводить аргументи щодо скорочення чисельності популяцій диких тварин в Україні, яке збіглося з періодами неконтрольованого трофейного полювання. Однак автор цієї колонки демонструє ознаки тактики маніпуляцій, до яких вдаються так звані захисники тварин, які всіляко намагаються представити трофейне полювання у виключно негативному світлі.

Використання емоційно-забарвленої мови

Автор використовує емоційно забарвлену мову, називаючи трофейне полювання “надзвичайно шкідливим та екологічно небезпечним”, а трофеї – “кривавими”. Такий вибір слів налаштовує читача на емоційну реакцію, а не на логічну оцінку доказів. Також існує однобоке уявлення про те, що трофейне полювання є виключно “розвагою та хизуванням”, без урахування економічних чи природоохоронних стимулів.

Маніпуляції причинно-наслідковими зв’язками

Описуючи скорочення чисельності популяцій, автор подає кореляцію як причинно-наслідковий зв’язок, пов’язуючи скорочення виключно з трофейним полюванням, ігноруючи при цьому змінні, що заплутують картину. Наприклад, популяції зубрів скоротилися через браконьєрство і втрату середовища існування, а не лише через регульоване трофейне полювання. Представлення складної екологічної динаміки у вигляді простого причинно-наслідкового зв’язку підтримує наратив про те, що трофейне полювання є унікально руйнівним.

Селективне використання даних та хронології

Як доказ наводяться посилання на скорочення популяцій ведмедя і лося, але базова чисельність популяцій у 1990-х роках не вважається достовірною. Автор також недбало зображує мисливську політику і ліміти як такі, що стають більш м’якими в той час, як популяції скорочуються, хоча насправді політика була спрямована на обмеження надмірного полювання. Це свідчить про маніпуляції з реальною хронологією подій.

Ігнорування альтернативних пояснень та доказів

Трофейне полювання може регулюватися раціонально і має очевидні природоохоронні переваги, якщо його ретельно регулювати, але автор ігнорує будь-які протилежні докази.

Відсутність збалансованого підходу

Хоча різке скорочення чисельності диких тварин в Україні викликає занепокоєння, пряме звинувачення трофейного полювання відволікає від неупередженої оцінки справжніх винуватців, наприклад браконьєрів.

Підрив можливостей для прогресу через співпрацю

Таким чином, аналіз показує, що цей так званий зоозахисник маніпулює фактами та емоціями навколо трофейного полювання на догоду власним інтересам.

На нашу думку, збалансований, науковий підхід більш конструктивно слугував би справі збереження дикої природи. Інтереси як мисливців, так і захисників прав тварин могли б знайти порозуміння навколо політичних рішень, які б забезпечили стале управління трофейним полюванням і захистом оселищ. Але провокаційні, односторонні нападки, прикладом яких є цей текст, підривають можливість прогресу через співпрацю.